У моєму трудовому колективі
/ 0
- Деталі
- Категорія: Новини міста та району
- Опубліковано: П'ятниця, 21 лютого 2014, 10:00
Перш ніж прийти у депо, довелося працювати на будівництві у підприємця і охоронцем у Києві. Спочатку знайшов справу з платнею у конверті, пізніше влаштувався на офіційну роботу. Та як одружився, став батьком, вирішив повернутися у Бахмач. Якраз поповнювали штати у вагонному депо, так став ремонтником рухомого складу. Саме тут відчув переваги роботи у такому колективі, бо на підприємстві турбуються не лише за виробничі плани. За неповні два роки праці був у трьох туристичних подорожах, профспілкова організація надала сімейну путівку до будинку відпочинку. Це не тому, що я щасливчик – таку змогу має кожен.
А днями у нас відбулося свято, на якому вшанували деповців, хто воював у Афганістані, ще вітали всіх чоловіків із Днем захисника Вітчизни. Відбувся концерт, хоча кілька сот деповців зібралися у механічному цеху, та атмосфера панувала цілком творча. Приємно чути живий голос виконавців під склепінням виробничих приміщень, де пісні і художнє слово лунають по особливому..
Урочистого настрою додавало і те, що за два тижні до цього цехи змагалися у турнірах по волейболу і міні-футболу. А ще виявляли найспритніших переможців у настільному тенісі, а найсильніших – у перетягуванні каната. І от тепер на святі чемпіони отримали винагороди – кубки, грамоти, грошові премії. У нас і без цього було доволі розмов про спортивні баталії, а тепер настав нова хвиля коментарів про минулі поєдинки.
Про все розповів своїм приятелям, вони повлаштовувалися хто як зміг. Де в кого платня вища моєї, але за звичай, у конверті і робота є не завжди. То вони відверто заздрять тим, хто працює у депо. Про це вирішив розказати і читачам „Порадника”.
Микола Коломиєць