75-річчя Карпатської України

  • Друк
Рейтинг користувача:  / 0
ГіршийКращий 

У ці тривожні і драматичні дні й ночі Верховна Рада прийняла рішення про відзначення на державному рівні 75-річчя Карпатської України, рішення, яке схвалює весь український народ. Адже події, що відбувалися 75 років тому в Чехословаччині, ще раз підтвердили незмінне прагнення українців до свободи і незалежності, прагнення, висловлене нашим Пророком Т.Г.Шевченком є незаперечним твердженням: „ в своїй хаті своя правда і сила, і воля...”


Перед початком Першої світової війни українські землі перебували в складі Російської та Австро-Угорської імперій. Після розпаду Австро-Угорщини Закарпаття опинилося в межах новопосталої Чехословацької республіки, яке, відповідно до умов Сен-Жерменського (1919р) та Тріанонського мирних договорів (1920р.), увійшло до неї на правах автономії. Проте реальний автономний статус Закарпаття, передбачений цими договорами, так і не був забезпечений урядом Чехословаччини.


У 1920-1930рр українські громадські організації і політичні партії активно виступали за надання карпатській Україні автономії, створення Української національної держави і об’єднання всіх українських земель у єдину соборну державу. У травні 1938 року Чехословаччина, внаслідок Мюнхенського договору, попала в складне внутріполітичне та міжнародне становище, і всезростаюча боротьба українського населення краю змусила уряд республіки нарешті погодитися надати Карпатській Україні статус автономії. Уже 8 жовтня 1938 року було створено перший уряд автономії.
22 жовтня в Празі було прийнято конституційний закон, після чого Чехо-Словаччина(до цього навіть назва країни писалась інакше, а саме Чехословаччина) перетворилася на федаративну державу трьох народів – чехів, словаків і українців. Рішенням Віденського арбітражу чотири повіти краю з містами Ужгород, Мукачеве і Берегове були передані Угорщині і столицю краю було перенесено до міста Хуст. Для захисту державної незалежності, у першу чергу від угорських терористичних формувань, було створено „Карпатську січ”, в організації якої велику допомогу подавала з території Польщі ОУН. Тодішній уряд автономії, очолюваний А.Волошиним, активно налагоджував роботу промисловості, транспорту, торгівлі, видавництв та розвитку освіти рідною мовою.


12 лютого 1939 року в країні відбулися вибори до Сейму Карпатської України. Перемогу отримали кандидати Українського національного об’єд-нання, отримавши близько 94% голосів виборців. І уже 15 березня сейм, під головуванням А.Штефана, проголосив повну державну самостійність Карпатської України. Сейм прийняв конституцію, згідно з якою нова держава ставала президентською республікою, Державною мовою проголошувалась українська. Державними символами були визнані жовто-блакитний прапор, гімн „Ще не вмерла Україна” і герб (ведмідь на лівому червоному півколіі й чотири сині та три жовті смуги у правому півколі й тризуб із хрестом на середньому зубі)


Президентом Карпатської України обрали Августина Волошина, який до цього часу працював прем’єр міністром автономії у складі Чехо-Словаччини. Уряд очолив Юліан Ревай, один з провідних діячів українського культурно-освітнього руху в Закарпатті., міністр господарства в автономному уряді. Він же очолив і міністерство закордонних справ.


Помітили виникнення нової держави і в Москві, де саме в ці дні працював ХУIII-й з’їзд ВКП(б). Й.В.Сталін, виступаючи на з’їзді, назвав її «козявкою». Очевидно, дуже вже не подобалось створення, хай і мініатюрної, української держави.


У ніч з 13 на 14 березня 1939 року війська сусідньої Угорщини , звичайно ж зі згоди і підтримки гітлерівської Німеччини, вторглись на територію Карпатської України. На захист молодої республіки стала „Карпатська Січ”, У кровопролитних боях на лінії Ужгород- Мукачеве- Берегове-Севлюш вона завдала агресорові значних втрат, однак уже 18 березня угорські війська зайняли Хуст. Загони „Карпатської Січі” вели в гірських районах країни боротьбу до кінця травня 1939 року. Від тих драматичних днів в альбомах колекціонерів зберігається єдина поштова марка цієї держави, яку 15 березня, у Хусті, гасили спеціальним штемпелем.


У кінці березня Президент республіки та частина уряду, через Румунію, емігрували за її кордони. Окупація краю тривала до 1944 року, аж до звільнення його військами Червоної Армії. Отже, недовгий період існування Карпатської України став яскравою сторінкою багатовікової боротьби українців за встановлення власної державності.


Августин Волошин емігрував до Праги і працював там в українському вільному університеті до травня 1945 року. У травні того року був арештований органами радянської контрозвідки, вивезений до Москви і трохи більше ніж через місяць помер у в’язниці на Луб’янці. Ю.Ревай також в еміграції перебував у Празі, був арештований радянськими спецслужбами але був більш щасливий, йому удалося втекти а американську зону окупації. З 1948 року проживав у США. В 1949-1957 рр – керівник бюро Українського конгресового комітету Америки, був багаторічним директором Карпатського дослідницького центру та Українського інституту Америки. До початку Другої світової війни залишалося 5 місяців і кілька днів.


Уже в роки незалежності Августину Волошину було присвоєно звання Героя України (посмертно) та споруджено пам`ятник в адміністративному центрі Закарпатської області – місті Ужгород. Національний банк України до 70-річчя проголошення Карпатської України 20 серпня 2009 року ввів у обіг срібну пам`ятну ювілейну монету номіналом 20 грн.

Укрпошта 20 лютого того ж року видала художній маркований конверт «70 років проголошення Карпатської України» з портетом А.Волошина та гербом Закарпаття. Основним мотивом поштової марки на конверті була репродукція першої (й останньої) марки Карпатської України, погашеної спеціальним поштовим штемпелем «Відкриття першого Сойму 15.03.1939 року» в місті Хусті.


Б.Киричок, краєзнавець