Після нас – хоч потоп?!

Рейтинг користувача:  / 0

Деталі

Категорія: Новини міста та району

Опубліковано: П'ятниця, 28 березня 2014, 09:59

Якось я зустріла свого знайомого - мисливця. Він був відверто роздратованим і засмученим через своє недавнє полювання. «Що, не упіймав нікого?» - пожартувала я. Але справа, як виявилось, була куди серйозніша.

У тому полюванні приймала участь велика група людей: мисливців і «м’ясоїдів». Я, не знаючи всіх тонкощів мисливського лексикону, наївно вважала, що «м’ясоїди» - це антиподи вегетаріанців, яких на планеті відсотків з 99, як на мою думку. Від свого співрозмовника дізналась, як ці, правильно би було сказати, браконьєри, втративши здоровий глузд і почуття міри, цинічно засипали вбитою дичиною по самі вінця багажники власних автівок. Та ще багато-багато інших недобрих подробиць.

І тут приходить на згадку випадок з дитинства, коли я в свої п’ять років вперше побачила на узліссі величезного лося. Пізніше батьки показували багато стежок, якими ходили косулі. А мама розповідала, що за часів її молодості в лісі було багато маленьких смугастих поросяток.

А потім мені пригадалась інша, давніша розмова з тим самим мисливцем. Мій знайомий свого часу товаришував з німцем. Одного разу, вони вдвох встановлювали хвіртку на подвір’ї. Деталі, за яких умов і де це відбулося, мені здається, не важливі. І ось, коли вони закопували в землю стовпчики, ненавмисно пошкодили схованку лялечки якогось метелика. Німець дбайливо взяв комаху в долоні і прилаштував її біля куща: «Schmetterling (метелик). Прийде весна,він розправить крила. І буде така краса!»

Стало так сумно… І через нещасних пухнастиків, яких так безбожно знищили. І через те, що ми вже давно дивуємось проявам людяності, які сприймаються як ледь не героїчний вчинок на тлі нашого звичайного життя. Я взагалі полювання не люблю, а от рибку ловитиму із задоволенням. Мій дід свого часу плів волоки. Та, в порівнянні з сучасними електровудками, риболовні сітки стали вважатися дитячими забавками. При згадуванні цієї нової напасті здригнеться кожен поважаючий себе рибалка та будь-яка адекватна людина.

За умов такого «народного господарювання» не те, що наші нащадки – ми самі скоро будемо бачити більшість нашої фауни лише на картинках. Пригадується один курйозний випадок. Маленька дівчинка приїхала в гості в село: «Дивись, мамо, який рогатий собака!» Тільки зараз, чомусь, не дуже хочеться сміятись.

Я не буду зараз звертатись до совісті браконьєрів, бо не варто шукати в них того, чого в них немає.

Вероніка Степаненко

Звернення Народної самооборони

Звертамось до небайдужих громадян, бо знаю, що таких серед нас немало. Знаємо, що серед нас є чоловіки – справжні мисливці та рибалки, яким болить таке становище в наших гаях та водоймах. Чоловіків, що згодні стати на активний захист нашого довкілля, від якого, без перебільшення, залежить наше життя. Нам потрібна самоорганізація, нам потрібні дії: громадські екологічні патрулі, охорона водоймищ, виявлення і розголошення особистих даних браконьєрів. Для початку, чекаємо ваших пропозицій за номером 068 0856155, Шуляк Ігор

• < Попередня
• Наступна >