Company Logo

Останні коментарі

  • А мені, як пішоходу, набридли ваші маневри посеред вокзалу, а щоб не чекати триклятий переїзд, пропоную ...

    Детальніше...

     
  • А де ж конкретні Факти???За Вами теж є "сліди"!

    Детальніше...

     
  • Поясню, чому не можна зловживати відносними величинами. Наприклад, у селі проживало 2000 осіб, і ...

    Детальніше...

     
  • Внесено всі запити.Так що не хвилюйтесь. В Укрзалізниці не хвилюються.Їм начхати на проблеми народу.

    Детальніше...

     
  • Таких марусь треба виставляти на показ з фотографією 18*24,щоб люди знали своїх "героїв".Про які ...

    Детальніше...


Після нас – хоч потоп?!

Рейтинг користувача:  / 0
ГіршийКращий 

Якось я зустріла свого знайомого - мисливця. Він був відверто роздратованим і засмученим через своє недавнє полювання. «Що, не упіймав нікого?» - пожартувала я. Але справа, як виявилось, була куди серйозніша.


У тому полюванні приймала участь велика група людей: мисливців і «м’ясоїдів». Я, не знаючи всіх тонкощів мисливського лексикону, наївно вважала, що «м’ясоїди» - це антиподи вегетаріанців, яких на планеті відсотків з 99, як на мою думку. Від свого співрозмовника дізналась, як ці, правильно би було сказати, браконьєри, втративши здоровий глузд і почуття міри, цинічно засипали вбитою дичиною по самі вінця багажники власних автівок. Та ще багато-багато інших недобрих подробиць.


І тут приходить на згадку випадок з дитинства, коли я в свої п’ять років вперше побачила на узліссі величезного лося. Пізніше батьки показували багато стежок, якими ходили косулі. А мама розповідала, що за часів її молодості в лісі було багато маленьких смугастих поросяток.


А потім мені пригадалась інша, давніша розмова з тим самим мисливцем. Мій знайомий свого часу товаришував з німцем. Одного разу, вони вдвох встановлювали хвіртку на подвір’ї. Деталі, за яких умов і де це відбулося, мені здається, не важливі. І ось, коли вони закопували в землю стовпчики, ненавмисно пошкодили схованку лялечки якогось метелика. Німець дбайливо взяв комаху в долоні і прилаштував її біля куща: «Schmetterling (метелик). Прийде весна,він розправить крила. І буде така краса!»


Стало так сумно… І через нещасних пухнастиків, яких так безбожно знищили. І через те, що ми вже давно дивуємось проявам людяності, які сприймаються як ледь не героїчний вчинок на тлі нашого звичайного життя. Я взагалі полювання не люблю, а от рибку ловитиму із задоволенням. Мій дід свого часу плів волоки. Та, в порівнянні з сучасними електровудками, риболовні сітки стали вважатися дитячими забавками. При згадуванні цієї нової напасті здригнеться кожен поважаючий себе рибалка та будь-яка адекватна людина.


За умов такого «народного господарювання» не те, що наші нащадки – ми самі скоро будемо бачити більшість нашої фауни лише на картинках. Пригадується один курйозний випадок. Маленька дівчинка приїхала в гості в село: «Дивись, мамо, який рогатий собака!» Тільки зараз, чомусь, не дуже хочеться сміятись.


Я не буду зараз звертатись до совісті браконьєрів, бо не варто шукати в них того, чого в них немає.


Вероніка Степаненко


Звернення Народної самооборони


Звертамось до небайдужих громадян, бо знаю, що таких серед нас немало. Знаємо, що серед нас є чоловіки – справжні мисливці та рибалки, яким болить таке становище в наших гаях та водоймах. Чоловіків, що згодні стати на активний захист нашого довкілля, від якого, без перебільшення, залежить наше життя. Нам потрібна самоорганізація, нам потрібні дії: громадські екологічні патрулі, охорона водоймищ, виявлення і розголошення особистих даних браконьєрів. Для початку, чекаємо ваших пропозицій за номером 068 0856155, Шуляк Ігор

Пошук по сайту




© 2007-2018 Бахмацька газета "Порадник"
При повному чи частковому використанні інформації, розміщеної на веб-сайті, посилання на poradnik.org.ua обов'язкове