Навіть виховуючи дітей чужих, дбаємо про своїх

  • Друк
Рейтинг користувача:  / 0
ГіршийКращий 

Чим досконаліше виховання,
тим щасливіші народи.

К.Гельвецій

Можна лише поспівчувати нинішньому педагогові, хто за умов сьогоднішнього безладу у державі крім традиційного навчання наукам займається ще і вихованням. Честь і хвала тим з них, в кого не опустилися руки, хто шукає відповідні форми спілкування із сучасними підлітками, хто сіє в юних душах зернята добра.


Нещодавно випала нагода побувати на відкритій виховній годині ”З Україною у серці”. Підготувала її для своїх 6-класників їхня керівниця Раїса Павлівна Гуртова.


Давним-давно вже в тому віці, коли й сама виховую онуків. Але дивна річ, відчула теплий подих того заходу власною, далеко не юною душею.


Вдивлялася в обличчя хлопців і дівчаток, здається, і в них прокидалося щось таке, що наповнювало гордістю за причетність до нашого народу, до славної його минувшини, шана до українських героїв.


Сьогодні педагог озброєний потужними технічними засобами для засвоєння дітьми нового матеріалу. І на відкритому уроці була задіяна інтерактивна дошка, на якій з’являлися слайди, кліпи. Вони і самі по собі були б цікавими, але коли ілюстрували вірш про Україну-неньку, розповідь про калину, замальовку про Славутич, набували ще яскравіших фарб.


Класна керівниця побудувала захід у формі зупинок і сходинок. Їх було кілька. Наше бурхливе сьогодення змусило зупинитися і на заставі „Небесна сотня”, а на екрані з’являлися слайди, які назву умовно: „Чорний дим”, „Загорьований четвер”, „Герої не вмирають..” Одні зупинки присвячувались історії Київської Русі, інші - нашим Державним Гімну чи Гербу. Були зупинки з умовними позначками „Мова”, „Пісня”, „Вірш”, „Прапор”.


Все те мереживо зупинок назвала „Славимо рідну землю”. А допомагали робити це педагогові незабутні українці, кого не потрібно представляти, це Володимир Сосюра і Павло Тичина, Олесь Гончар, Василь Симоненко і Олександр Олесь. Пломенисте, віршоване слово яких змушувало то всміхнутися, то витерти зволожнілі очі, то пригадати одкровенні переживання власної душі.


„Любіть Україну, як сонце любіть, як вітер , і трави, і води..” – пригадали? Так, це дійсно, Сосюра.


А ось пророчі рядки Гончара:
І не страшить мене Сибір,
І не страшать кайданів дзвони.
Велика Україно, вір:
За тебе встануть ще мільйони.


Всі шестикласники вдягли національні українські костюми, а ще було на святі доволі вишиваних рушників, все те розмаїття дорогих кольорів бентежило уяву.


Вірю, той відкритий урок залишить слід у душі кожного учня, розбудить в них почуття патріотизму і відповідальності за долю Вітчизни.


Живи, Україно, живи для краси,
Для сили, для правди, для волі!..
Шуми, Україно, як рідні ліси,
Як вітер в широкому полі.


Ці слова Олександр Олесь, здається, написав спеціально для 6-Б міської п’ятої школи на їх відкриту виховну годину, яка розчулила і мене.


Лідія Тишенко