Виховання – справа державна

  • Друк
Рейтинг користувача:  / 0
ГіршийКращий 

З інтересом прочитав матеріал про відкриту виховну годину у моїй рідній п’ятій школі, яка не так давно святкувала свій 60-річний ювілей. Те, що публікація подана на першій сторінці, – красномовне свідчення належного ставлення редакції до цієї проблеми. Після ознайомлення з матеріалом у мене виникли деякі не вельми оптимістичні міркування. Справа в тому, що педагоги-ентузіасти прагнуть вкласти у своїх вихованців тепло власної душі, хочуть «зліпити» з них майбутніх відповідальних, відгукливих, співчутливих громадян. Але, на жаль, суспільство, держава уваги цій проблемі надають не достатньо. Прикро, телебачення, Інтернет нерідко сіють у їх душах черствість, байдужість, безвідповідальність.


Повертаючись уявою у свої шкі-льні роки, не можу пригадати, щоб хтось із підлітків не поступився місцем літній людині, відповів зневажливо вчителеві, брутально лаявся серед вулиці.


Результат насичених жорстокими сценками телепередач – врадіївська справа, а ще раніше країну вразив випадок у Миколаєві, коли троє молодих душогубів смажили живцем на багатті свою ровесницю. Ця історія так вразила, що напросився на телепередачу Шустер Live Адреналін. Був на ній двічі. Прикро, що дівчину, Оксану Макар, врятувати не вдалося. Така от ціна нехтування вихованням. Знаю, що чимало родин самоусуваються від виховання своїх нащадків, сподіваючись на школу, ще на когось. Їм байдуже, їх не бентежить, що від сина чи доньки тхне спиртним, або несе димом випалених цигарок. А від цих шкідливих звичок лише крок до наркотиків, до злочинних проявів.


Спасибі педагогам, хто, не дивлячись на складності сьогодення, сіє добро в душах наших дітей! Але і громадськість не повинна залишатись осторонь цього процесу, бо правильно сказано в епіграфі допису: „ Чим досконаліше виховання, тим щасливіші народи”. То ж куймо власне щастя громадою.


Микола Прокопенко,
депутат Бахмацької міської ради, фракція Радикальної
партії Олега Ляшка