Врожай для миру

  • Друк
Рейтинг користувача:  / 0
ГіршийКращий 

Ти-ни-ця, - щось магічне, казкове, неповторне чується у цій назві. Селу більше трьох з половиною віків. Багато випробувань випало на його довгу долю. Сто років тому тут мешкало близько 3500 селян. У роки незалежності кількість населення стрімко скорочувалася. Але останнім часом Тиниця дещо повниться людьми. Не поспішайте радіти зростаючій народжуваності. На жаль, демографічна ситуація тут майже така, як скрізь. Просто це село бачиться багатьом перспективним. Після того, як до тутешніх осель підвели природний газ, кожного року сюди перебирається кілька родин з навколишніх населених пунктів. Є ще один стимул до переселення у це село, він має назву ФГ «Вітчизна-Тиниця». Про все це згадав, повертаючись до райцентру із Дмитрівки. Був час, не поспішав, то вирішив зупинитись у цьому стародавньому мальовничому куточку. Хотілося не лише розповісти про тамтешніх хліборобів, а ще доторкнутись до історії роду Кочубеїв, який залишив помітний слід у житті цього села. Від їх колишньої садиби залишаються рештки дендропарку та кілька старих будівель. На жаль, тутешня пам’ятка архітектури бажає кращої долі, але це тема іншої розповіді...


Рушив до офісу фермерського господарства. Треба ж, на подвір’я якраз вкотився легковик керівника господарства Сергія Риженка. То вже й не знадобилося заходити до приміщення, поспілкувалися прямо в салоні. Поцікавився новинами у хліборобських справах. Хвалитись успіхами Сергій Іванович не дуже охочий, але цього разу вдалось його розговорити.


Перше, чим поцікавився, із скількома власниками земельних паїв господарство уклало угоду?


- Таких у нас близько чотирьохсот, орендуємо 1600 гектарів орної землі.


- Зараз спостерігаються тенденції до приходу на терени району нових інвесторів, хто намагається пропонувати більш вигідні умови оплати паїв. Чи не остерігаєтесь конкурентів ?


- Ви знаєте, своїх пайовиків не ображаємо, вже більше двох років орендна плата у нас складає шість відсотків. Це досить пристойна винагорода на сьогодні. Протягом року в середньому забезпечуємо роботою 18-20 працюючих. До того ж, господарство чимало допомагає сільським структурам. У минулому році, наприклад, відремонтували дах у сільській раді, у школі допомогли обладнати клас, надавши йому ознак української світлиці. Останнє виконували з особливим задоволенням, адже всі ми українці. До того ж , навчалися тут, допомогти рідній Альма-матер - наш обов’язок.


- Знаю, що ваше господарство чимало допомагає у фінансуванні сільських свят, урочистостей, інших заходів. Звісно, кошти маєте від результатів праці на землі. Чим зараз зайняті тиницькі хлібороби?


- Якраз сьогодні завершуємо сівбу соняшника. В полі працюють троє – сівач Іван Корж за кермом трактора МТЗ-82, сівалка „KUHN” – високопродуктивна машина. Добрива доставляє в поле КамАЗом Петро Гриценко, а завантажує їх краном КС-6 Анатолій Савченко (на фото справа наліво).


Не гають часу і наші буряківники. Під цукристу культуру виділили клин у 200 гектарів. У 2013-му році буряків не вирощували - складалася несприятлива ситуація із переробними заводами. Але тепер вирішили повернутись до цієї технічної культури, вона у нас досить прибуткова, бо навчились отримувати майже 500-центнерні врожаї. На тому полі працюють досвідчені наші механізатори. Віктор Троц трактором Т-150 з європаком готує площі. Валерій Глинський на МТЗ-82 із сівалкою «Кляйнє» заробляє насіння у ґрунт. Це німецька селекція «Континенталь-гібрид», але відкалібрований і дражований посівний матеріал – у пристоличному Борисполі.


Розкидачем добрив, який у нас частіше називають «лійкою», внесено нітроамофоску. Цю відповідальну роботу виконав Іван Федько. На міндобривах не економимо – по 300 кілограмів отримує кожен гектар.


Тепер з’явилася можливість уносити органіку. У селі запрацював реконструйований свиновідгодівельний комплекс. Утилізація гною для нього – проблема номер один. Наше ФГ вірішило налагодити співпрацю з відгодівельниками. Ми віділили площі, куди з комплексу вивозять жижу. Уздовж і впоперек пролили нею 90-гектарний клин, де сіятимемо качанисту. Сподіваючись на позитивний результат, погодилися видавати на транспортування органіки пальне. Але побачимо, що з того вийде. Порівняємо врожай з іншими полями, у нас під кукурудзою буде 430 га.
Два літні місяці органіка накопичуватиметься у відстійниках, а як тільки звільнимо від врожаю нові площі, почнемо вивозити гній на ці поля. Так замкнеться цикл. Є сподівання, що виграє і ФГ, і відгодівельний комплекс.


Кукурудзу вже почали б сіяти, та сьогодні ґрунт прогрівся лише до шести градусів, потрібно ж хоча б вісім, тоді зразу ж вийдемо в поле. Торік збирали зерна качанистої по 83 центнери на круг. До речі, і соняшник вродив у нас непогано – по 33 центнери. Цей же сорт застосовуємо і цієї весни. Сподіваємося, що «Делітоп» нас не підведе.


Про цьогорічний урожай почали турбуватися ще з осені. Так домовилися із київською фірмою, яка підживила площі безводним аміаком. Виходило по 150 кілограмів діючої речовини на гектар. Цим ще знищили і одвічних ворогів хлібороба – гризунів. Не всі площі встигли збагатити аміачною поживою, то повесні підвищували родючість таких ґрунтів карбамідом із розрахунку - 3 центнери на гектар.


- Сергію Івановичу, хочеться побувати в полі, відчути неповторний аромат весняного лану. Давайте відвідаємо площу, де колись радітимуть теплу яскраві соняшникові голівки.


Так зустрівся з героями знімку. Привітав рільників зі святом, бо якраз настало Благовіщення, а ще побажав їм миру, це так актуально у нинішньому сьогоденні.


Борис Бобришев
Фото автора.
Бахмач-Тиниця