Від доїльного залу до «Фори»

Рейтинг користувача:  / 0

Деталі

Категорія: Новини міста та району

Опубліковано: П'ятниця, 23 травня 2014, 10:59

Намагався зупинити попутку, та на пісківському перехресті довго не щастило. Нарешті зупинився багатотонний молоковоз, водій якого запримітив мене ще по дорозі на ферму. Господар потужної вантажівки виявився говірким. Здалось навіть, перехоплював мої думки - перш ніж лунало моє запитання, давав на нього відповідь.

- Молоко везу з ПСП «Пісківське». До цього господарства маршрут вивчив до дрібниць, знаю кожну нерівність на дорозі, вже напівсвідомо пригальмовую і маневрую кермом на небезпечних ділянках. У Піски їздити люблю. Це одне з найсучасніших сільськогосподарських підприємств, молочний зал пісків`яни звели перший в області. То все в них відпрацьовано, не втрачаю час на завантаженні, оформленні документів. Для водія це головне.

А ще знаю, що пісківське молоко у нашій переробній корпорації «Вімм-Білль-Данн» (сміється, з незвички не вимовиш) дуже цінується. Молоко визнане одним з найкращих і використовується для виготовлення молочної продукції дитячого харчування. А в мене троє онуків. Найменшому два роки. Я їх з малечку до молока привчаю. У молоці сила, розвиток та інтелект.

Трохи дивуюсь обізнаності шофера і він знов випереджає моє запитання.

- Колись працював техніком- технологом. Та завод прикрився. А якраз трапилась робота водія. Погодився сісти за кермо, сподівався тимчасово. Платня більш-менш, то так і залишився, хоча інколи скучаю за цехом. Проте впевнений, якщо повернусь на завод, то не вистачатиме вже водійського керма...

Шлях до Бахмача короткий, то і розмова була недовга, хоча встигли перекинутись словом про Крим, про сепаратистів.

- Ознака сьогоднішньої дороги - блокпости. Ще здалеку біліють мішки з піском. Багато де їх доповнює бойова техніка, снують вояки у камуфляжній формі...

* * *

А мені вже бачиться пісківська ферма «Молочна ріка». Згадав урочисте відкриття доїльного залу і захотілося побути у виробників білопінної продукції, які навчились виробляти таку якісну сировину. І вже днів через три завітав у ПСП «Пісківське». На мою вдачу трапився на очі директор підприємства Валерій Колоша. Зразу ж звернувся з кількома запитаннями. Дізнався, що стадо великої рогатої худоби у Пісках налічує три тисячі голів. Тисяча з них - дійні корови. Найбільше цікавлять 800, котрі утримуються у доїльному залі. Півтора десятка років тому у Пісках отримували по 1960 літрів молока на корову. Нині ж надоюють по 8 тонн! Між іншим, і жирність досить пристойна – 3,8 відсотка. Саме це молоко і надходить до переробників.

Весь тваринницький комплекс обслуговують 85 працюючих.

Уточнив, адже називалась цифра 1000 голів дійного стада. У доїльному залі лише 800. Керівник пояснив, що в селі функціонує ще одна ферма. Не стали її закривати, аби мешканців того кутка забезпечити робочими місцями. Доїльного залу там, правда, немає, однак він справно функціонує.

Крім того, тут утримують 200 телиць парувального віку і стоїть худоба на відгодівлі.

Як відомо з народної мудрості, молоко у корови на язиці, то не оминули і тему кормовиробництва. ПСП «Пісківське» - перше господарство Бахмаччини, яке впровадило повний цикл кормозаготівельної техніки від косарок, плющилок, підбирачів і решти знаряддя. Ось і сьогодні вже котрий день продовжують заготівлю люцерни на силос. У цьому році площі під цією поживною перспективною культурою збільшено до 500 гектарів. Зазвичай, пісків`яни збирають 3-4 укоси. Вся техніка спрямована сьогодні на цей лан. Техніка звідси із зеленим прив’яленим кормом поспішає до тваринницького містечка, де кагатують поживну масу. Раз-пораз розвантажуються КамАЗи Олександра Коваленка та Віктора Скорини. Михайло Населівський і його тезка Михайло Бендяк доставляють майбутній силос причепами своїх МТЗ. А у полі в цей час працюють потужні „Джон Діри” Володимира Табачка і Сергія Щербака. Вони завантажують причепи-підбирачі, набираючи в кожний по 15-17 тонн вітамінного корму. Такі ж трактори і у Юрія Руденка та Віталія Пономаренка, тільки вони оснащені потужними косарками. У Петра Завгороднього – МТЗ-80. Цей трактор хоч і менш потужний, та виграє своєю мобільністю, особливо у поєднанні із австрійською косаркою фірми «Тонінгем». Схожа машина МТЗ-82 і у Миколи Населівського. Він ворушить скошену масу. Корм якісно зберігається лише тоді, як має вологість 60-65 відсотків. Сергій Жатько і Михайло Луговик, знову ж таки «білорусами» МТЗ-82, згрібають зелений урожай. Анатолій Заєць підбирає скошене комбайном «Ягуар».

Остання стадія операції - формування кагату і ущільнення зеленої маси. З цією роботою управляються Микола Іванченко з потужним Т-130, Михайло Дмитрик на тракторі Т-150 і Олексій Коваленко, який працює на навантажувачі.

Головний агроном Вадим Байло хотів ще розповісти про механізаторів-трудівників, але водій вантажівки, що підвіз мене в поле, вже подавав знаки, що означало - пора їхати.

* * *

...Поруч із домівкою – магазин «Фора». Повернувшись з поля і зайшовши в його відділ молочної продукції, по-іншому подивився на вершкове масло і солодкі сирки, кефіри і ряжанки. Згадався пісківський доїльний зал і поле скошеної люцерни…

Борис Соловйов

• < Попередня
• Наступна >