Company Logo

Останні коментарі

  • А мені, як пішоходу, набридли ваші маневри посеред вокзалу, а щоб не чекати триклятий переїзд, пропоную ...

    Детальніше...

     
  • А де ж конкретні Факти???За Вами теж є "сліди"!

    Детальніше...

     
  • Поясню, чому не можна зловживати відносними величинами. Наприклад, у селі проживало 2000 осіб, і ...

    Детальніше...

     
  • Внесено всі запити.Так що не хвилюйтесь. В Укрзалізниці не хвилюються.Їм начхати на проблеми народу.

    Детальніше...

     
  • Таких марусь треба виставляти на показ з фотографією 18*24,щоб люди знали своїх "героїв".Про які ...

    Детальніше...


Уперше у Батурині - не Козацьке свято

Рейтинг користувача:  / 0
ГіршийКращий 

Козацьке свято – одне з найулюбленіших. Так було багато-багато літ. Уперше приїхав до Батурина ще як відбувалися культурологічні походи «Дзвін-90» і «Дзвін-91». Не пропустив жодного Козацького свята. У цьому році першу неділю червня чекав з особливим сподіванням, адже вона співпала зі Святою Трійцею. Буде подвійна урочистість, очікував у своїй багатій уяві.


Дочекався, завітав за звичкою у парк Кочубея. Що за напасть – людей не видно, крім кількох розгублених гостей. Вони теж здивовані. Уже почав рахувати дні, може, помилився в числах.


Мої думки обриває працівниця музею, що вийшла на ганок: 


- Свято на Цитаделі!


Он воно що. Поспішаємо туди. Тут людей чимало, але все ж не так густо, як у минулі роки. Ніяк не збагну, щось пригнічує настрій.


Виступають промовці завченими фразами, звичне покладання квітів, а святкового настрою так і не додається. І обличчя присутніх не такі радісні, як колись. Може, це в мене самого настрій не на висоті, намагаюсь пояснити собі власний душевний дискомфорт.


А от дітлахам весело. Особливо тим, хто «осідлав» барвисті іграшкові автомобільчики.


Звідкись долинають апетитні пахощі смажених шашликів. Шукаю поглядом традиційний козацький казан з багаттям, солодкуватим димком, де варять куліш. Чую розмову чоловіків:


- Батуринських козаків не буде! Чого-чого – страйкують. Селище розділилось навпіл, - не з`ясовую подробиць. Знову в Батурині розбрат?


Відганяю невеселі думки, прямую до Будинку культури, біля якого розпочинається концерт. Виступають батуринські аматори. Слухати і бачити їх мені завжди приємно. А сьогодні вони особливо стараються, занурююсь у їх мистецтво. Та по-справжньому святкового настрою немає. Дещо відволікла лотерея. Готували її з фантазією. Призи незвичні - серед виграшів і причеп з органікою, і запрошення до кафе на дві персони, і багато іншого.


Чи від пекучого сонця, чи від відсутності батуринських козаків обличчя людей далекі від урочистості. Козацьке свято без козаків – це вже не козацький захід. Не рятують становище кільканадцять ніжинців у характерному козацькому вбранні. А, може, настрій у людей такий не від цього? Може, засмучують події у Донбасі? Може, уже засмикали ціни, що долають галопом усе нові вершини?


Батурин, Батурин… Так радувався кожному твоєму поступу. Ось звели фортецю, реставрували палац, асфальтували дороги, дали статус міста. Та чогось не вистачає для справжнього свята, чогось немає. Мабуть, просто сьогодні, Батурин, не твій день.


Олесь Новомлинський


На фото: світлина з козаками, на жаль, з далекого 2008 року. Джерело - http://www.baturin-capital.gov.ua/

Коментарі   

-1 #1 Павло Дорош 19.06.2014, 00:13
Прочитати «Порадник» випав час аж у суботу, коли вже дізнався про збитий ІЛ-76 і про жертви, кількість яких зростала і зростала, нарешті зупинилась на позначці 49.
На фоні тієї жахливої трагедії і братовбивчої війни здавались нонсенсом бідкання Олеся Новомлинського у статті про батуринське свято. Здається, слово „свято” повинне у нашому лексиконі за сьогоднішніх умов уживатися вкрай обережно. Підтримую козаків Батурина, хто відмовився від урочистостей, адже їхнє місто саме зазнало жорстокого знищення. Хоч це було триста літ тому, козаки Присеймів`я про це не забувають. Було б доречніше тієї неділі відмовитися від святкувань, і провести День жалоби по убієнних українцях, яких оплакують сотні і сотні сьгоднішніх згорьованих українських матерів.
Згоден із головою районної ради Михайлом Желіхівським, котрий прийняв непросте рішення і не став брати участь у веселощах у місті над Сеймом. Тут з ним повністю солідарний, сьогодні - не до святкувань.
Цитата

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Пошук по сайту




© 2007-2016 Бахмацька газета "Порадник". Розробка та супровід: 16500.com.ua
При повному чи частковому використанні інформації, розміщеної на веб-сайті, посилання на poradnik.org.ua обов'язкове