Це наша історія - це наша перемога

  • Друк
Рейтинг користувача:  / 0
ГіршийКращий 

Пройдуть роки, десятки років. З яким трепетом і заздрістю будуть згадувати нас юнаки, мужі і мудреці, і війну, і все наше незвичайне покоління гвардійців, людей-лицарів, на долю яких випало стільки нещастя і щастя, стільки горя й радості, стільки крові, стільки поту, стільки боротьби й праці, і перемог, що їх з лишком вистачило б не на один десяток поколінь.


Олександр Довженко


Пам’ять. Її можуть зберегти тільки люди – живі свідки подій. А ще старі фронтові фотокартки, потерті трикутники фронтових листів, військові квитки, рідкісні сьогодні червоноармійські книжки і пожовклі від часу похоронки. Вони приходили із Краснодарського краю, Рєчиці, Ясногородки, і всі починаються однаково:


«Повідомляю, що… вірний військовій присязі, проявив героїзм і мужність, був поранений і помер…»


Окремі родини бахмачан втратили на війні по 3-4 чоловіки. Тому і вирішила сільська громада з метою увіковічення пам’яті про цих людей, вкласти кошти у цю священну споруду.


Меморіал Слави, який звели до 9 вересня 1999 року. Тут увіковічнили пам’ять 573 односельців, що не повернулися з полів битв, шести воїнів, які загинули за визволення села Бахмач, і 33-ох цивільних громадян села, закатованих у роки фашистської окупації.

 

За ініціативою сільської ради ветеранів, при підтримці педколективу школи №2 та сільської ради створили кімнату бойової та трудової слави. Вирішили розташувати її у школі, аби сприяла патріотичному вихованню учнівської молоді. Презентація кімнати відбулася у присутності запрошених ветеранів Великої Вітчизняної війни та інших почесних гостей. 


В той урочистий день школярі, педагогічний колектив радо зустрічали ветеранів Великої Вітчизняної війи Г.А. Кисіля, І.І. Хільчевського, І.П.Ковтуна, учасника визволення рідного села Володимира Андрійовича Іванька та колишнього командира взводу розвідки Першої української Партизанської дивізії ім. двічі Героя Радянського Союзу генерал-майора Ковпака Миколу Панасовича Бережного.


На тій зустрічі Микола Панасович пригадав,як у складі десантників висадився в розташування загону ковпаківців у Брянських лісах. Він учасник 58 великих боїв. За мужність і героїзм нагороджений урядовими нагородами: двома орденами Великої Вітчизняної війни другого ступеня, орденом Червоної Зірки.


Володимир Андрійович Іванько розповів, як 212 полк 75 гвардійської стрілецької дивізії 9 вересня 1943 року вів бої за визволення села і міста Бахмач. Як він, 18-річний юнак, не втримався, прибіг на вулицю Сахнівка села Бахмач-2 до двору своїх дідуся і бабусі.


У кімнаті бойової і трудової слави завжди людно. Тут вчителі проводять уроки мужності, уроки пам’яті, гості школи і села дізнаються про наші традиції, визначних земляків, переймають досвід краєзнавчої роботи. З числа кращих учнів підібрана група екскурсоводів.


Біля стенду «Відгомін сивої давнини» відвідувач поринає у часи заснування поселення Бахмач, знайомиться з археологічними знахідками, особливий інтерес викликає стенд та вітрини про Другу світову війну.


З гордістю односельчани та гості переглядають матеріали про учасників Великої Вітчизняної війни, все менше їх залишається. Зі стендом «Вони воювали за Вітчизну» на школярів дивляться їх дідусі й прадідусі – приклад мужності, самовідданості й скромності.


Почесне місце займають матеріали про 75-ту гвардійську Бахмацьку двічі Червонопрапорну ордена Суворова дивізію, яка визволяла село Бахмач від фашистських загарбників.


Стенд «Партизанськими стежками» розповідає про бахмачан-партизан з’єднання С.А. Ковпака. А експозиція «День сьогоднішній» відтворює атмосферу сучасного життя нашої територіальної громади.


Одним з експонатів кімнати бойової слави є генеральський мундир нашого земляка генерал-майора Бориса Неїзжалого.


Слід зазначити, що педагогічний колектив, учні школи не лише використовують матеріали бойової кімнати, а й постійно працюють над їх поповненням. Юні краєзнавці завжди в поході. Вони вивчають історію рідного краю, знайомляться з її пам’ятками, ходять на екскурсії по місцях боїв за визволення села, здійснюють пішохідні подорожі, пишуть реферати і твори.


Повниться експонатами кімната бойової слави. Добру, потрібну справу роблять юні слідопити, волонтери школи №2 села Бахмач. Вони доглядають за Меморіалом, садять квіти, збирають особисті речі ветеранів, документи. У школі є відеофільм, де записане відтворення Меморіалу Слави, спогади ветеранів, мітинги-реквієми, що проходять в селі в День визволення - 9 вересня та в День світлої Перемоги – 9 Травня.


І коли мелодія вальсу «Ночь коротка, спят облака» змінюється словами «Вставай, страна огромная...», стримати сліз не здатні ні сивочолі, ні юні.


Спасибі вам, дорогі ветерани, за подвиг століть !


Володимир Соловецький,
голова ради ветеранів села Бахмач