Подякуємо трударям ланів

  • Друк
Рейтинг користувача:  / 0
ГіршийКращий 

Колись наш край іменували бурякосійним. Одне із господарств, Бахмацький ордена Леніна бурякорадгосп, не лише вирощував солодкі корені, а й отримував його насіння. Тисячі гектарів щорічно засівались у колгоспах району. Нині ситуація на Бахмаччині протилежна. Ця прибуткова колись галузь майже згорнута, лише окремі господарства продовжують поратись біля цієї шанованої українцями культури. Серед таких і ФГ «Вітчизна». Вирішив побувати у тиницьких буряківників, дізнавшись, що в них і врожай вагомий, і цукристість висока.


Тутешні плугатарі займаються буряками не один десяток років. Ще зустрінеш старожилів, які пам’ятають нескінченні бурячні гони, де жінки у біленьких хусточках із сапами в руках формували густоту сходів і нищили бур’яни. Ваговиті корені копали вручну лопатами, а потім вантажили кирполоїдами. Тепер людські руки замінила техніка, та участь трударя все ж необхідна. Починається все з підготовки ґрунтів. Ще з осені площа культивувалася, цю операцію повторили і навесні, тільки зрушували європаком верхній прошарок, сантиметрів п’ять, аби зберегти вологу в ґрунті. Цими агрозаходами прагли вирівняти поверхню площі, що сприяє ритмічності сходів. Ці операції - і оранку, і культивацію виконував досвідчений рільник Віктор Троц своїм потужним Т-150.


Потім приходив час запускати сівалку. Тиничани не поскупились і придбали французьку «Кляйн», яка здатна заробити в ґрунт насінину, як це може зробити дбайлива господарка руками. Всі 170 гектарів засіяв Володимир Глинський. Майже тиждень не залишав кабіну свого МТЗ-82. Треба відзначити, що на насіння теж не поскупились. Пам’ятаючи народну мудрість: «Яке насіння, таке й колосіння», придбали дражований гібрид «Консента» провідної європейської фірми «Сесвандерхаве». До речі, сіяти почали в перший день квітня, як тільки ґрунти дозволили вийти в поле.


- Площу під цукристі виділили одну з найродючіших. Це землі колишнього Батуринського висілка, - ділиться директор господарства Сергій Іванович Риженко. – Сходи були хорошими, дружними, швидко пішли у ріст. Обробили своєчасно їх необхідними і гербіцидами, і фунгіцидами, і інсектицидами. На препаратах не економили, знаю, краще перестрахуватись, ніж потім рахувати збитки. Хімічний обробіток виконував Іван Федько обприскувачем «Харді», застосовуючи трактор МТЗ-82. Продуктивна його робота залежала від ритмічного забезпечення водою, з цим управлявся Петро Михайлович Гриценко. Водій і тепер у полі, його КамАЗ транспортує солодкі корені на бурякоприймальний пункт. Звідти наш врожай відвантажать на Згурівський цукрозавод.


Уявив білосніжний солодкий продукт, без якого не обходимося жодного дня. Він запитаний вже зранку, коли лаштуємо чашку кави чи склянку чаю.


- Погода змусила похвилюватись, бо літо виявилось спекотним і сухим. Проте в середньому копаємо 700 центнерів з гектара. Це досить пристойний врожай. Ще більше вдоволені вмістом цукру, він сягає 18-процентної позначки.


Дізнаюсь від Сергія Івановича, що возить з поля солодкі корені ще один КамАЗ, за кермом якого Микола Григорович Пушенко. На бурякопункт тиничани вже доставили більше 10 тонн солодкого врожаю. Скоро смачний продукт, вироблений із сировини тиницьких буряківників надійде в торгівельну мережу, а значить, і до нашого столу. Подякуємо ж трударям ланів за їх працю.


Борис Сєдач
На знімку: водій М.Г. Пушенко