Наші юні земляки знову серед переможців

  • Друк
Рейтинг користувача:  / 0
ГіршийКращий 

Колись Бахмацька школа мистецтв навчала своїх учнів лише музиці. Діти освоювали нотну грамоту, оволодівали різними інструментами, від струнних і духових до фортепіано і баяна. Школа, яку багато хто неофіційно іменує «імені Кирила Розумовського», учить своїх вихованців ще й вокалу. То зрозуміло чому називали її «музикалкою». Проте вже більше двадцяти років подають тут ще й уроки хореографії.


Пригадую роки, коли саме цей вид мистецтва залишався ахіллесовою п’ятою районної самодіяльної сцени. Останнім часом хореографія стає все досконалішою. На сцену виходять не просто виконавці якогось із таночків, на підмостках усе частіше спостерігаємо оригінальні театралізовані вистави. Наш глядач усе з більшою зацікавленістю слідкує за виступами юних земляків, майстерність яких постійно зростає.


Проте високу оцінку танцюристам школи мистецтв дають не лише бахмачани. Наприклад, нещодавно на конкурсі-фестивалі «Мистецькі барви», який відбувався у Прилуках, бахмацький танцювальний колектив «Грація» виборов третє місце. Врахувавши окремі зауваження, той же склад вирушив до Києва на Міжнародний фестиваль мистецтва «Столиця запрошує». Танцювальна композиція «Мальви», сповнена патріотизмом і болем за події сьогодення, змусила розчулитись навіть членів журі. Мабуть, читач пам’ятає трепетні слова мелодійної пісні у виконанні відомої співачки «Заснули мальви біля хати...». Саме під її мелодію виконавці-танцюристи відтворили переживання матері, убитої горем, котра не дочекалась сина з війни. Виконували хореографічне соло Ольга Журавель та Олександр Ільченко.


Оля вже випускниця, але продовжує відвідувати рідну школу і з задоволенням бере участь у відповідальних заходах, чим підвищує свою майстерність, адже дівчина мріє пов’язати свою долю з хореографією.


Олександр - завтрашній випускник, він – семикласник.


Цьому досконалому злагодженому дуетові вдалось переконати глядача у правдивості образів, які вони відтворювали на сцені, завдяки властивості танцю говорити словом пластичних рухів.


Допомагали наповнити хореографічне дійство змістом Вікторія Згонник, Поліна Моргун, тезки Юлія Брехунова та Юлія Тертишна, Андрій Жула, Вікторія Рудько. Усі вони - другокласники школи мистецтв. Старалися і їх ровесники – Валерія Савченко, Аня Цепух і Настя Кеба. Ще майстернішою була Надя Москаленко, це не дивно, досвід у семикласниці багатший. До речі, саме її сольний виступ у стилі модерн контемппоралі, який є новою течією у хореографії, був відзначений Дипломом третього ступеня. А згадані «Мальви» отримали найвищу оцінку - Диплом першого ступеня. Та ще й хто вручав! Легендарний знавець світового танцю, італієць Леандро Сенесі.


Приємно, що журі відзначило і плідну роботу керівника гурту танцюристів. Катерині Євгенівнівні Бридковській вручили Диплом за вдало підготовлену танцювальну композицію.


Допитався у педагога-хореографа про враження від столичного фестивалю.


- Звісно, хвилювалися, звісно, вдоволені – кожна дитина отримала Диплом , поліграфічно досконало оформлений, із видрукуваними золотими літерами їх іменами. Це надихає, надає віри у власні сили, спонукає на сумлінні заняття, на відповідальніше ставлення до репетицій.


Подають надії і мої четвертокласники, які в минулому році на обласній сцені вдало виступили на фестивалі «Танцювальний марафон». Надихають їх своєю майстерністю наші колишні випускники - Артем Сторубльов і Юлія Жукова. Перший ще й зараз, виступаючи на концертах, неодмінно пожинає оплески. Багато хто вважає, що на сцену виходить, як не артист, то студент інституту культури. Насправді ж, Артем - учень п’ятої міської школи, одинадцятикласник. Дев’ять літ шліфував він свою сценічну майстерність у стінах школи мистецтв. На жаль, юнак мріє пов’язати свою долю з технічним вузом. Думаю, з нього вийде гарний інженер. А от танцюрист був би неперевершений.


Юля Жукова на підмостки бахмацьких закладів культури виходить рідше – після закінчення училища культури продовжила навчання у Київському педуніверситеті імені Драгоманова. Нашій малечі, як бачите, є на кого рівнятись.



Борис Бобришев