Хай родить скрізь зерно добра й любові...

  • Друк
Рейтинг користувача:  / 0
ГіршийКращий 

На січневі свята завітала до своїх дітей. Рано-вранці прокинулися від співу засівальників. Донька пояснила мені, що засівають бійці 13 батальйону. Серед них і сусід - Женя. Красивий, кремезний хлопчина...


- Це ж синові друзі. Сьогодні від`їжджають на Схід. От і прийшли привітати зі святом, як годиться. Ще маленькими бігали і Женя, і Саша... Час не зупиниш, на жаль, - крізь сльози говорила донька.


Зять уже виносив подарунки на дорогу. Як батько, у якого син теж захищає кордони на Сході, благословляючи, наказував повернутися живими.


Зернята пшениці, жита, вівса лежали на підлозі як пам`ять про цей день. Донька згребла їх докупи і залишила на згадку. А через два тижні сусіда Жені не стало. Спочатку був поранений. Серце матері відчувало. Ходила до церкви. Молилася. І все згадувала, як хлопці засівали, бажаючи усім сусідам з будинку, щоб «родило і жито, і пшениця, і усяка пашниця...» Посмішка Жені і його друзів стоїть у моїй пам`яті. Красені... Бог, кажуть, забирає кращих.


Поховали Женю 5 лютого в рідному Чернігові. Були на похороні рідні і близькі люди, сусіди, бійці 13 і 41 батальйону і просто жителі міста, небайдужі і співчутливі. Надворі світило сонце, наче весняний день видався в лютому.


- А пам`ятаєте, як Женя ждав весну? - згадував друг.


На другий день друзі полеглого бійця вже поверталися в зону АТО. Працівники міліції віддавали честь цим молодим захисникам, коли вони власним транспортом, який віддав батько одного з бійців, поверталися туди, на Схід, щоб очистити рідну землю від зла.


- На щастя, на здоров`я, на нове літо, щоб родило жито, -полишаючи кордони Чернігівщини, згадували слова Жені Кравченка, який 14 січня увесь час повторював їх у поїзді, від`їжджаючи в зону АТО.


Хай родить скрізь зерно добра і любові: і на Півдні, і на Сході... по всій УКРАЇНІ... Та чи вродить щось на випаленій землі? І доки буде вона стогнати від болю, втрачаючи кращих своїх дітей?


Лідія Василенко,
Бахмацький район