Зустріч з обпаленою молодістю

Рейтинг користувача:  / 0

Деталі

Категорія: Новини міста та району

Опубліковано: П'ятниця, 20 лютого 2015, 11:36

У Бахмацькому історичному музеї сьогодні незвичні відвідувачі – прийшли афганці. Цей день, 15 лютого, для воїнів-інтернаціоналістів вікопомний, 26 років тому завершилась війна, яка розписалася на їх долях кривавим розчерком. У музеї виставлені живописні полотна, намальовані учасником війни в Афганістані полковником запасу Юрієм Борщем. На полотнах зображені краєвиди південної країни, куди у 1979 році увійшов обмежений контингент радянських військ. Присутні тут воїни-афганці впізнають у силуетах гір знайомі місця, де їм довелося воювати. Вони згадують пекучі до болю географічні назви Кандагар, Джелалабад, Баграм, де гартувалася їх бойова юність.

Уява переносить у ті далекі роки, коли вони, 20-літні, лише за один день боїв ставали чоловіками, мужчинами. Траплялося, що і - сивочолими.

На одному з полотен зображений легендарний гірський тунель Саланг. Більшості присутніх відомі його 2500 метрів похмурих, непривітних кам’янистих склепінь, що єднали два світи. Та лише Віталій Кочерга звертає увагу на неточність малюнка, помічаючи на зображенні відсутність фрагменту трубопроводу. Тепер уже й інші згадують цю особливість, адже магістраль удень і вночі подавала то бензин, то дизельне паливо, то мазут для потреб армії.

Дивна річ пам’ять, потрібна якась дрібна деталь, щоб згадалися подробиці давно, здавалося б, забутих подій. На одній із експозицій розміщені фотознімки, зроблені нашими земляками на тій війні. Ледь упізнаю на світлині молоденького сержанта Сергія Гненика, на іншій – Микола Скороход, ще на котрійсь – Сергій Піхота. Якими молодими були наші земляки, коли майже щодня дивилися у вічі смерті. Кілька фото розміщено окремо, на них ті, кому не пощастило. Вони повернулися на Батьківщину, щоб залягти у її землю навічно. Це Володимир Іващенко, Олександр Охотник, Володимир Висовненко, Олег Федоренко.

Крім фото, тут розміщені листи з Афганістану, різноманітні документи – усе, що нагадує про ті небезпечні роки. Формування експозиції продовжується, працівники музею не припиняють збирати матеріали й досі. Афганці у свою чергу обіцяють поповнення новими раритетами, у багатьох зберігаються й донині військовий одяг, пам’ятні листи, повістки військкоматів, документи тієї пори.

Відвідування музею - заключний акорд у низці заходів по відзначенню пам’ятної дати, пов’язаної із виводом військ із Афганістану. Спочатку побували у Спасо-Преображенському Михайлівському храмі, поставили свічки, відстояли службу. Потім з бойовим прапором колона афганців у камуфляжній формі вирушила центральною вулицею міста до площі Богдана Хмельницького. Тут відбулось покладання квітів до пам’ятника воїнам-інтернаціоналістам і до меморіалу Слави полеглим у роки Великої Вітчизняної війни. Відбувся короткий мітинг, який відкрив голова Бахмацького районного осередку воїнів-інтернаціоналістів Валерій Колоша. Виступили в.о. голови райдержадміністрації Анатолій Карпенко, голова районної ради Іван Желіхівський, міський голова Павло Шимко.

Були присутні на хвилюючій події і члени клубу «Пошук» із міської школи №5 зі своєю керівницею Оксаною Добренькою. Користуючись слушною нагодою, юні слідопити поспілкувалися із земляками в камуфляжній формі. На згадку про зустріч усі присутні сфотографувались.

А ще напередодні афганці зустрілись у райдержадміністрації, де відбулась відверта розмова про проблеми сьогодення, про побажання тих, хто у юності мусив зі зброєю в руках воювати у чужих горах.

Воїни-інтернаціоналісти взяли участь в урочистому засіданні, де їх привітали керівники районних установ. Багатьом було вручено нагороди. Наприклад, пам’ятні медалі „За верность долгу и присяге” отримали Юрій Кирлиця, Сергій Бєлий, Олег Гриб. Цією нагородою відзначені і тезки Віталій Кочерга та Віталій Риба.

Медаль „Отличник пограничных войск” прикрашатиме віднині груди Івана Яковенка, Василя Павлиша. А от медаль „За вірність народу України” доєдналася тепер до бойових нагород Григорія Ярошенка, Василя Цепуха, Сергія Топішка.

Валерій Колоша нагороджений медаллю „За заслуги ІІІ ступеня”, а його помічник, права рука ватажка афганців Сергій Піхота – орденом „Воинская доблесть”.

Чисельний гурт відзначений Почесними грамотами Чернігівського обласного відділення Української спілки ветеранів Афганістану.

Відбувся того ж дня змістовний концерт, сповнений патріотичних пісень, проникливих віршованих слів, що навертало на відповідні спогади, на роздуми.

За давньою традицією, афганці зібрались ще і за накритим столом, де піднімали келихи за бойову дружбу, за військове братство, за здоров’я. За трапезою пролунав, як завжди, третій тост - воїни-афганці піднімають келихи за тих, чиє життя обірвалося там, у розпечених непривітних пісках.

Кажуть, то була непотрібна війна, важко з цим не погодитись. Проте в Афганістан йшли не лише вояки, у сусідню державу відправлялись педагоги і медики, інженери і будівельники, інші спеціалісти. Вони зводили установи, підприємства, лікарські заклади і школи, налагоджували навчання і лікували місцеве населення. Тодішній Радянський Союз мав намір ощасливити цей небагатий, але гордий народ. Але, як показав час, примусово ощасливити нікого не вдалося. Народи Афганської республіки більше за земні блага цінують свободу. Що підтвердили ще раз, зустрівши відповідно нових „благодійників” з іншої півкулі.

Борис Сєдач

• < Попередня
• Наступна >