Живуть герої

  • Друк
Рейтинг користувача:  / 0
ГіршийКращий 

Тепер знаю, чому весна не поспішала вступати у свої права, чому втримувала пору цвітіння. Природа прагла, аби саме на 9 Травня забуяли цвітом яблуневі сади. А ще в переддень щедро напоїла курінські поля життєдайним дощем.


Колись у моїй рідній Курені жили сотні ветеранів. Пам’ятаю чисельний гурт орденоносців на відкритті сільського Меморіалу Слави полеглих на фронтах війни. Герої-орденоносці ще багаторазово приходили сюди у свята покласти квіти на мармурові плити з викарбуваними дорогими іменами наших полеглих земляків. З кожним роком колишніх воїнів приходило все менше. А сьогодні досить пальців однієї руки, аби перелічити курінських ветеранів.


З приємністю дізнався, що наших захисників поздоровили зі святом сільський голова Л.В. Вдовенко, голова сільської ветеранської організації В.С.Слабій, щоб вітання було вагомішим, подбав директор ПСП «Авангард» В.М.Булах. Кожному ветерану вручили мішок цукру, кілька кілограмів свіжини, гречку…


Звісно, продукти не стануть зайвими, та більше розчулили колишніх бійців не гостинці, а щирі слова вітання, усвідомлення, що про них не забули, що їх подвиг пам’ятають.


Один з відзначених - Михайло Іванович Ільченко воював за українську землю, пролив за неї кров. Повернувся до рідної оселі на милицях. У мирному житті захотів навчати дітей. Свою мрію здійснив. Більше чотирьох десятиліть викладав у школі.


Бойовий шлях Івана Івановича Савченка був довшим, воював боєць завзято, груди молодого солдата у буремному 1944 прикрасив орден Червоної Зірки. Мирне життя пов’язав із зерном, працював на хлібопідприємствах. Він єдиний кавалер бойового ордена, хто залишився з нами. Саме їх і привітав Василь Миколайович особисто, а про решту подбав, щоб було з чим відзначати свято.


Ветерани - шановані у нашому селі люди, пишаємося, що на курінській землі живуть такі герої.


Микола Бойко