На Пісківському співочому полі

  • Друк
Рейтинг користувача:  / 0
ГіршийКращий 

Всеукраїнський фестиваль “Відродження українського села, його духовності і культури» відбувся в Пісках уже вдруге. І знов Співоче поле на околиці зібрало сотні поціновувачів народної пісні, українських звичаїв і традицій. По характерних яскравих костюмах легко вгадувались гості – учасники художніх колективів. Були тут не лише представники Бахмаччини, а й сусідніх районів. Тільки Борзнянщина акредитувала на пісківську імпровізовану сцену близько ста учасників. Приїхали із самого райцентру, із Носелівки і Оленівки, із Ядут, Красносільського і Великої Загорівки. Заволодівав увагою присутніх хоровий колектив «Благовіст» чоловічого Благовіщенського монастиря з м. Ніжина. З приязню зустрічали і виступ лауреата різноманітних фестивалів та володаря гран-прі «Сорочинського ярмарку» - гурт «Смоляни». Та все ж право відкривати свято отримали наші земляки. Це була народна аматорська капела бандуристів РБК та народний аматорський фольклорно-обрядовий ансамбль «Берегиня» Пісківського сільського будинку культури. Їх підтримали хор ветеранів праці, народний аматорський фольклорно-обрядовий ансамбль «Криниці» Бахмацького сільського будинку культури, дитячий Зразковий ансамбль «Веселі ложкарі» з Дмитрівки. Порадували знаний у нашому краї народний аматорський фольклорно-обрядовий ансамбль „Криниці” Бахмацького сільського будинку культури, фольклорні ансамблі «Перевесло» Зеленівського і „Вощина” Пальчиківського сільських клубів та „Полісяни” Курінського сільського БК.


Не лише на пісні було багате свято. Закружляли на підмостках учасники танцювальних колективів «Віва» з Бахмача і танцюристи з Фастівців. Вже згадані «Смоляни» з Борзнянщини відтворили виставу «Фараони».


Та не лише художньою творчістю запам’яталося це унікальне свято, цінувальники народних промислів милувалися досконалими роботами багатьох майстрів. Комусь до вподоби вишивки і плетіння, хтось цінує вироби з дерева, з підручних матеріалів. Зачаровували своєю вправністю майстри-гончарі, у вмілих руках яких шматок глини перетворювався на глечик, миску чи макітру.

Тут могли позмагатись у розпилюванні і рубанні дров, молотінні ціпом, косінні трав. Знайшлись охочі проїхати верхи. Когось захопив процес оранки кінним плугом і ручне засівання ниви. Багатьох зацікавлених збирав майстер-клас розпису українськими візерунками.


Поруч із співочим полем виросло справжнє мистецьке містечко, тут купляли цікаві сувеніри на згадку про пісківське свято, чи якийсь вироби для домашнього вжитку. Неподалік розташувались гурмани, спеціалісти виготовлення домашньої горілки, що теж декого цікавило.


Справжнє захоплення викликав виступ чернігівських кіннотників, які продемонстрували кінно-трюкове шоу. Мабуть, у більшості українців живе козацька душа. І кінь, вірний помічник, завжди привертатиме увагу.


Хто до коней ще не доріс, кому в сідло сідати ще рано, міг проїхатись на повільному поні. Тут же візники пропонували прокататись на бричці і навіть на кулеметній тачанці.


Кому більше до вподоби атракціони, вдовольняли потребу гострих відчуттів на каруселях, гірках, гойдалках.


Було тут місце і для серйозних заходів. Так, первачки місцевої школи одностайно, і хлопчики і дівчатка, були посвячені у козачата.


Звісна річ, за цілий день зголоднієш. То перекусити пропонували кілька буфетів. Та найбільшу увагу привертала польова кухня місцевого сільгосппідприємства, звідки вітерець доносив найароматніші пахощі димку і козацького кулешу. Цими стравами безкоштовно пригощали гостей фестивалю.


Любителі гри у шкіряний м’яч вболівали за гру футболістів, які змагалися із завзятістю, схожою на пристрасті європейських турнірів.


Свято тривало два дні. Закономірно, що у неділю пісків`яни віддавали шану заходам, пов’язаним із православ’ям. До села доставили Чудотворну Іржавську ікону Божої Матері та мощовик із часточками мощів 30 святих. У місцевому храмі Казанської Божої Матері відбулась божественна літургія. Ось де справді потужно, велично, злагоджено пролунав монастирський хор «Благовіст».


І знову свято повернулось на Співоче поле. Лунали пісні і музика, вписуючи незабутні рядки в нашу вдячну пам’ять.


Настав час назвати ім’я хрещеного батька цього насиченого славного дійства. Хоча всі вже знайомі із ентузіазмом Валерія Колоші, директора ПСП, все ж козацький отаман знову змусив приємно подивуватись. Вмілий господарник знаходить час, аби подбати про заходи, здатні розважити душі земляків, зачепити потайні струни сердець українців, надихнути їх на відродження напівзабутого, але такого рідного кожному з нас. І ця його діяльність, можливо, не менш варта, ніж рясні врожаї і вагомі надої.


Хочеться завершити словами вірша, почутого на святі.


Піснями наповнялося село,
Бо пісня проганяє всі турботи.
Тож пригадаймо, друзі, у цю мить,
Що українці прагнуть до пісень, як до роботи.


Борис Сєдач