Не забувають школу

  • Друк
Рейтинг користувача:  / 0
ГіршийКращий 

Наприкінці червня кожен рік біля шкіл міста можна спостерігати, як збираються вже не школярі, а люди в літах, деякі вже сивочолі. Радісно вітаються одне з одним, деякі зі сльозами на очах.


Це настав час зустрічей однокласників усіх поколінь. Заходять до школи, розходяться по своїх класних кімнатах, усідаються за парти. Згадують. Згадують своїх перших учителів, перші двійки й п’ятірки, перемоги та поразки, перше шкільне кохання.


Традиційно, уже 30 років, у рідній п’ятій школі зібралися випускники 1985 року. Прийшло їх не так уже й багато, за ці роки розкидало життя у всі закутки колишнього Радянського Союзу, а кого й за кордон. Але навіть ті, хто не зміг приїхати, обов’язково передали привітання однокласникам із ювілеєм.


Згадали класного керівника Хоменко Марію Павлівну, нашу другу маму. Викладача початкової військової підготовки Онищенка Павла Григоровича, завдяки якому 9 хлопців з нашого випускного класу стали офіцерами.


Також згадали учителів Дробот Варвару Олексіївну, Сагайдачну Марію Іванівну, Козяр Катерину Олександрівну і багатьох інших, котрі дали нам не тільки знання, а привчили нас до праці, поваги до старших, дали путівку в доросле життя.


Пам`ятаємо й однокласників, котрих уже немає серед нас - Помаза Олега, Коврижник Світлану, Іващенка Павла, Осіпова Афанасія, Климченка Олександра, Прокопця Юрія.


У кінці зустрічі вирішили збиратися не кожні 5 років, а частіше.


Микола Прокопенко,
випускник 1985 року Бахмацької ЗОШ №5