Якби я хотіла зробити антирекламу Партії регіонів, то порадила б сходити на КВН, що привозили днями нам у провінцію губернські жартівники. Не відаю – були то студенти (адже КВН – традиційно студентська гра) чи то просто трійка заробітчан-дилетантів (на трьох зметикували?), але чисто по-людськи пожаліла я наших “регіоналів”. Ведмежу послугу їм зробили, треба сказати. 

 

Людина я непартійна, але ж, звісно, не аполітична, бо такою бути в наш час просто неможливо, та не про мої погляди зараз мова. Про наших дітей. Бо зазвичай, саме на молодіжну аудиторію розраховані програми веселих і кмітливих. І це правильно – плекати розумне покоління. Так і думали, гадаю, вчителі, які теж були в залі. А глядацький загал, треба сказати, був того дня, 11 вересня, в районному будинку культури, малочисельним. І виключно – школярським. Тобто виборця в залі не було. Незрозуміло тоді – на кого було вилито весь запал передвиборних агіток. Навіщо? Аналогічне запитання викликало у мене, глядача дорослого, і саме оте так зване “веселе і кмітливе” шоу. Ну, що шоу – ніхто не заперечить, не щодня побачиш, як молодий і нормальний хлопчина так талановито входить в образ собаки, наприклад. Але ж коли вона ( чи він?) демонструє на сцені природні інстинкти, то це на якого глядача розраховано? Я вже не говорю про неджентльментські випади на адресу політичних опонентів– це зараз всі собі дозволяють. Та вік аудиторії треба враховувати, чи як?

Щоб не бути голослівною, приведу слова глядачів. З хлопцями, вже явно не школярського віку, розговорилася після “вистави”( не можу не взяти в лапки те, що до мистецтва не має ніякого відношення). Школу вже дійсно закінчили, один з них – студент технікуму, випускник гімназії, був капітаном в гімназійних КВНах, говорить:”Мені, чесно кажучи, було соромно слухати і дивитись деякі жарти, ну, бачили ж, молоді взагалі сподобалось – це розраховано на певний вік”. Я погоджуюсь з мудрим хлопчиною: певний вік. Бо лише в такому віці, як учень 7-го класу 5-ої школи, можна отримати приз за найкраще запитання учаснику,а не ляпаса (дитяча безпосередність!):”Чому ти такий жирний?” Я не уточнила його імені, бо мені було б за нього соромно. А він вважав себе героєм! Хто не навчив його, що сміятися над фізичними вадами людини, як над старістю, негоже? Оце наша, батьків та педагогів, справа: бо ж з цього починаючого циніка ще може вирости людина, адже він – ще дитина.

Вибачте, шановні політики всіх рівнів і всіх кольорів, грайте в свої ігри, та не чіпайте дітей. Це ж хто, як не вчителі, найголосніше скрізь обурюються:”Що нашим дітям телебачення, кіно несе?” А що оце “шоу” під егідою партії ( все одно –якої) занесло? Якщо вже берете участь в передвиборчому марафоні паралельно з навчальним процесом, то будьте ласкаві, убережіть своїх вихованців( а наших дітей) від морального бруду.

Як тут не згадати добрим словом цензуру: в часи совєцькі була партійна, а зараз впору вводити антипартійну.