Спасибi моiм землякам

  • Друк
Рейтинг користувача:  / 0
ГіршийКращий 

Живу на Херсонщині, це далеко від домівки, тому приятеля з Сумщини сприймаю за свого земляка. Ми не лише товаришуємо, а й стали кумами. Звісно, часто розповідаю йому про своє село Бахмач. Він трішки кепкує над моїми патріотизмом і прихильністю до малої батьківщини. Від того ще більше розпалююсь і намагаюсь переконати у неповторності мого рідного села. Не змовчу про його старину, адже згадане ще у 1147 році, саме воно послугувало ім’ям одному з найрозгалуженіших залізничних вузлів України. Багато можна розказати і про село, і про за наших земляків. Серед них художник Гнат Яременко, письменник Василь Бережний, Герой Радянського Союзу Федір Жила.


Рідня постійно інформує про сільські новини, так хотілося після того побувати у милій стороні на проведенні свят Водохрещі і Проводів зими, які проходили так барвисто. Багато різних заходів відбувається на древній землі Полісся, де ріс, змужнів. Часто про це ділюсь з кумом і знову він мене підструнює. І ось нарешті я взяв гору. А відбулось все так. Кум склав компанію допомогти вибирати моїм батькам картоплю. Тим паче , у наших південних краях бульби не вродили, то планував ще й запастись другим хлібом. Ото і рушили легковиком з причіпом, завантажившись гостинцями - відбірними кавунами.


Приїхали заздалегідь. І треба ж, наступного дня мої земляки святкували День села. Пішли і ми з Володимиром. Мені вже випадало раз чи два бути на цих урочистостях. Кум же , як це не дивно, подібного не зустрічав. Приємно вразили нас з приятелем роботи місцевих художників - Ірини Серги, Івана Ковтуна, Сергія Мєха. А потім затрималися біля виставки, на якій чільне місце займали вишивані рушники і дари української оселі. Присутнім з-під капелюха посміхався розмальований величезний гарбуз в оточенні мисок із яблуками і грушами, томатами і огірками, столи вабили пампушками, пиріжками, ще якоюсь домашньою випічкою.


Звісно, не залишив байдужими і сам концерт із святковою програмою. У мереживо пісень, художнього віршованого слова дотепно вміщено відомості про людей мого села. Згадали старожилів і тих, хто захищає цілісність кордонів України в АТО, запам’ятав ім’я Сергія Юр’єва, якого поранено і який зараз лікується в госпіталі. Поздоровили організатори свята молодят, хто у цьому році став на весільний рушничок, а потім відзначили земляків, хто відсвяткував 25-річчя спільного подружнього життя. Всі названі отримали подарунки, серед яких часто були і виконані на їх честь пісні. Одним словом, свято вдалося, подарувало гарний настрій і незабутні враження. Треба віддати належне ансамблю «Криниці», про який знав і раніше, а тепер вперше почув їх виконання. Недаремно він носить звання Народного.


Ще одним приємним сюрпризом була запашна, навариста уха. Величезний казан смачної рибної юшки розділили поміж усіх бажаючих. Особливого смаку додавали їй пампушки. Завершилось дійство пізно ввечері. Але ми пішли відпочивати трішки раніше, аби завтра із свіжими силами докопати картопляні сотки біля батьківської хати. Хоча відверто скажу, хотілося бути на святі за опівніч.


Дивна річ, наступного дня кум сам став цікавитись історією села Бахмач. І я вже не бачив насмішкуватості на його обличчі, коли розповідав про спогади про наше село у „Слові о полку Ігоревім” і про наших героїв, хто поліг у роки Великої Вітчизняної війни, чиї імена, яких більше півтисячі, викарбувані на гранітних плитах сільського Меморіалу.


Він захотів побачити на власні очі залишки земляних валів, які у сиву давнину оточували наше містечко – один з форт-постів на північних кордонах Київської Русі. Були святкові дні, і понеділок виявився вихідним. То Володимир запропонував залишитись ще й на ранок…


Дивні зміни відбулися у його ставленні до моєї малої батьківщини, за це велике спасибі моїм землякам.


Микола Василенко


Цей лист надійшов до редакції електронною поштою. Захотілося продовжити цю тему і назвати причетних до організації свята. Звернулися до директора Бахмацького сільського будинку культури Станіслава Рули, пояснивши ситуацію.


- Приємно за такий відгук про нашу урочистість, яку назвали „Моє село – моя столиця, моя провінція свята”. Брали в ній участь і керівники, і прості бахмачани. Старалися всі, то свято відбулося, як годиться.


Було це у переддень 24 річниці Незалежності України і в день, коли відзначали День прапора. Це покладало відповідне забарвлення на наше святкування.


Лиш тут були і тут ми є,
В Україні судилося нам жити,
По Божій волі наше житіє,
На цій землі засіяне на жито!


Відкрила свято сільський голова Наталія Гришко і надала право підняти Державний прапор учаснику АТО Олександру Моргуну. Поздоровила односельчан і гостей, повідомила, що на урочистості присутні поважні люди Олексій Ситайло, Сергій Протащук, священик - отець Василій.


Не забули мої земляки згадати про полеглих односельчан, які не повернулись з поля бою. До рідних осель не прийшли 572. „Їх імена викарбувано на граніті, їх чути в шелесті дерев, у піснях птахів у блакитномі небі, на неозорих полях рідного краю”, - читали ведучі.


У 2015 році на території нашої сільської ради народилося 15 дітей. Завітав лелека і до сім’ї Мацків - В’ячеслава та Людмили, яким він приніс наймолодшу мешканку нашого села, прекрасну дівчинку Даринку.


У цьому році на весільний рушник стали п’ять пар, то діти народжуватимуться і далі. Є подружжя, у яких срібними переливами віддзвеніло 25 річчя спільного життя. Таких троє.


Стосунки, які пройшли випробування часом, такі ж коштовні, як золото. Недарма 50-річчя подружнього життя називають «золотим весіллям». Є у нас і такі, серед них Михайло та Антоніна Цибані. Саме Антоніна Іванівна – головний наш і заспівувач, і організатор, і режисер. Без її ентузіазму не відбувається жодна урочистість.


Згадали на святі тих, кому 90 і більше, таких – восьмеро. Серед них і фронтовик Іван Панасович Ковтун. І все ж найстарші у нас - Марія Степанівна Лященко та її тезка – Марія Артемівна Яненко. На їх адресу прозвучали слова:


Дай вам Бог здоров’я, наші любі,
Хай не докучають вам самотність і недуги,
Хай спочинуть від роботи стомлені ваші руки,
Хай вас люблять і цінують діти й онуки!


Напередодні Дня Незалежності юнаки і дівчата отримують найважливіший документ – паспорт громадянина України. Такими щасливчиками стали Тетяна Рула, Дар’я Соколова, Максим Гірін, Вікторія Туз.


Згадаю про сам концерт. Запам’яталося чудове виконання пісні «Добрий день вам, людоньки» у виконанні ансамблю «Криниці» і „Танець з калиною” , який подарував присутнім хореографічний ансамбль «VIVA», де керівником Олена Горбатюк. Співали пісні Наталія та Геннадій Петрані.
Справив враженя художній номер «Мамина калина» у виконанні Катерини Бадай. Старалися на сцені сестри Настя Бадай та Аліна Кривенко.


Скажу і про юшку. Про неї подбала наш підприємець Світлана Яковлєва, сама ж і готувала. Кухар вона не перевершений. Пампушок за власною ініціативою напекла Світлана Романенко.


Спілкувався Олег Рубан