Пообіцяє - зробить
/ 0
- Деталі
- Категорія: Новини міста та району
- Опубліковано: Неділя, 06 вересня 2015, 10:58
Пісківську школу відвідую частіше за інші. Може, тому, що колишня її директорка, Марія Сергіївна Луговик, була активною дописувачкою до районки. Пізніше здружився із педколективом. То час від часу і донині перевідую, при нагоді, цей сільський храм знань.
Багато змін відбулось у нашому житті за сорок років. Одні свята зникли, інші у наше сьгодення приходять. А 1 вересня – День знань не втратив своїх яскравих фарб, своєї урочистості. І білі кофтини учениць , немов весняні нарциси, добавляють святковості в осінні тони.
День першого дзвоника відбувається за звичним сценарієм і свята в різних школах доволі схожі. Так і тут. Звично зібрались учні, учителі, прибули гості і батьки школярів. Відлунали поздоровлення, мелодійні пісні, віршовані монтажі. Все було як і сорок літ тому, коли поріг нової школи вперше переступили пісківські учні 1975-го. Тому не переказуватиму деталей свята, а зупинюсь на іншому.
Прибув на урочистість заздалегідь, то використав час оглянути школу. У класних кімнатах і в кабінетах відбулося чимало приємних змін, які у більшості випадків пов’язують з кипучою діяльністю директора ПСП „Пісківське” В.П.Колоші.
Вже на самому святі дізнався, що тоді, у далекому 75-му, серед першокласників був і несміливий сором’язливий школярик Валерик Колоша. Вчився, дорослішав, мужнів. Та, крім наук, вбирав ще у себе чисто людські риси. Сіяні вчителями зерна доброти, проростали паростками людяності, відповідальності, любові до рідного краю. І хоча про козаків тоді говорили мало, ті козацькі риси незримо присутні спочатку у хлопчаку, потім у юнакові, а тепер у дорослому чоловікові. Знання, набуті в школі, допомогли освоїти фах майстра-будівельника , оберігали бійця Колошу у небезпечному Афганістані, сприяли у роботі колгоспного будівельника. Доля склалася так, що Валерій Петрович очолив місцеве ПСП. І ось тут прокинувся в ньому патріот рідної школи.
Звісно, нині середні навчальні заклади переживають не найкращі часи, перебуваючи у тотальному дефіциті матеріального забезпечення. Але Пісківська альма-матер, отримавши підтримку місцевого сільськогосподарського підприємства, має перспективи розвитку. Розбудова відбувається навіть за нинішніх непростих часів. Так в аудиторіях початкових класів замінено всі вікна, нині це сучасні, теплі, світлі, затишні. Зробили більш зручною вчительську, обладнавши при ній кімнату для відпочинку вчителів. Є куточок, де можуть знайти затишок і учні. І вчительська, і кабінет директора умебльовані, враховуючи вимоги сьогодення.
Переміни торкнулися не лише, так би мовити, матеріального боку справи. Ще в минулому році тут почала працювати школа мистецтв, тепер вона розширюється. Крім декоративно-прикладного мистецтва, діятиме клас соломоплетіння. Почне заняття хореографічний гурток. Аудиторія для занять мистецтвом вже зараз привертає увагу своїм неповторним інтер’єром, що нагадує вміст української хати.
Наш благодійник Валерій Петрович опікується новою проблемою – турбується про обладнання лінгафонного кабінету, що поставить вивчення англійської на сучасний рівень. А ще пісківські школярі, кому виповнилось 12 і старші, зможуть займатись кінним спортом. Це крім того, що тут вже надійно прописалась легка атлетика і юні місцеві фізкультурники все впевненіше заявляють про себе на районних змаганнях.
Є задум у Валерія Петровича школу радіофікувати. Тоді можна випускати на перервах радіогазету. Робити при потребі оголошення, наповнювати вільні від навчань хвилини музикою. Незабаром запрацює тут і шкільна відеостудія, яка фіксуватиме всі важливі миті життя альма-матер.
Перемоги, успішне навчання неможливі без поповнення сил, а для цього молодий організм повинен мати повноцінне харчування, то ПСП взяло на себе зобов’язання забезпечувати школу необхідними продуктами.
Багато в школі зроблено, ще більше планують зробити. Може, тому так оптимістично лунав перший дзвоник на шкільному подвір’ї. Дзвінка мелодія звучала так радісно, як це було у кращі роки. Пісківська школа вселяє надію вже хоча б тим, що учнів першокласників прийшло до неї дев’ятеро. Для села це чимало.
Уважно вдивлявся в молоденькі обличчя першачків, хотілося розгледіти в них майбутніх помічників школи, села, рідної сторони, всієї України, яким є їх земляк Валерій Колоша, у якого, до речі, днями день народження, з чим і вітаємо.
Борис Сєдач