Company Logo

Останні коментарі

  • А мені, як пішоходу, набридли ваші маневри посеред вокзалу, а щоб не чекати триклятий переїзд, пропоную ...

    Детальніше...

     
  • А де ж конкретні Факти???За Вами теж є "сліди"!

    Детальніше...

     
  • Поясню, чому не можна зловживати відносними величинами. Наприклад, у селі проживало 2000 осіб, і ...

    Детальніше...

     
  • Внесено всі запити.Так що не хвилюйтесь. В Укрзалізниці не хвилюються.Їм начхати на проблеми народу.

    Детальніше...

     
  • Таких марусь треба виставляти на показ з фотографією 18*24,щоб люди знали своїх "героїв".Про які ...

    Детальніше...


Спiймаю зернятка в долоньки на щастя

Рейтинг користувача:  / 1
ГіршийКращий 

Завжди стараюся відвідати рідну школу на Перший дзвінок. І хоча на календарі - початок осені, це свято у мене завжди викликає асоціацію з початком нового життя або відродженням природи навесні. Напевно, це пов`язано з тим, що літом шкільне подвір`я замирає, не видно юрби школярів уранці, нечутно гаміру на перервах...


І все різко змінюється 1 вересня. Красиві, ошатні юнаки і юнки спішать до школи, спішать розбудити її від літнього сну, спішать побачити своїх однокласників і розповісти, як же пройшли ці їхні особливі літні канікули.


З цієї різнобарвної юрби виділяються лише 11-класники, своїм серйозним виглядом, зібраністю, відчуттям, що це їхній останній безтурботний шкільний рік, який потрібно відпрацювати на всі 100.


І, звісно, кидаються в очі першачки. По-перше, їх ведуть за ручку батьки, по-друге, той особливий дитячий блиск в очах, що видає нестримну жагу до знань, яку вони і йдуть всотувати до школи. Їхня впевнена хода означає - «ось йду я, не якась там дитсадкова «малявка», а цілий школяр цілого першого класу!»


Ось такі власні спостереження створюють неповторні відчуття в душі, які дозволяють зануритися у свої спогади і пережити разом з першачками їхню першу лінійку, а з випускниками - цей їхній останній Перший дзвоник. Заради цих відчуттів-спогадів і приходжу майже щорік у свою школу номер один, лише інколи за справами не виходить. Цьогоріч - в мене, як кажуть, вибору не було. В перший клас йшла менша донька, старша ж - в одинадцятий.


На своє здивування звичної гамми відчуттів-спогадів спочатку не отримав. Але, згадавши власне весілля, зрозумів - «весілля не для молодят, а для гостей». За зборами, квітами, хвилюваннями було ніколи вгору глянути. Та тільки коли разом з іншими батьками провели доньку під аркою з рушників і слова випускника:


«Український вишитий рушник
Розвівається, малята,
хай над вами.
І благословення хай звучить,
Вишите барвистими нитками...»


зачепили в душі потрібну струну. Ввімкнулося «третє» око, яке дозволило бачити це свято Першого дзвоника очима власної доньки. Здається, я прочитав її думки:


- Жарко... Чого батьки стоять не поруч?..


- Дорослі щось довго і не дуже зрозуміло виступають...


- О, а цю пісню, яку співають нові знайомі з мого 1-Б, я теж знаю...


- Як гарно танцюють дівчатка, і які гарні у них костюми - наче справжні ляльки!


- А ось і мій тато - він чомусь з короваєм стоїть напроти, біля мікрофона... Тепер йдуть до нас і обсипають зерном, спіймаю пару зернят в долоньки...


- Душно, чого ж так пече сьогодні сонце? Добре, що мама передає ззаду мені попить водички.


- Чому ж так довго? Скоріше б у клас. О, тут щось цікаве дарують в пакетиках всім дітям. Кажуть, що там є мобілка. Невже справді? (Це Ігор Булах з організації «За Майбутнє Бахмаччини» вручив такий подарунковий набір всім першачкам міста-ред.)


- О, нам дарують «Букварики» і красиві значки. Що там написано? Що я першокласник з 1 школи? Клас!


- Нарешті наша вчителька Наталія Миколаївна забирає нас у прохолодний клас. Потрібно б згадати віршик... А ще там на нас чекає коровай і здоровенний торт! Цікаво, торт буде щодня?


На цьому наш телепатичний зв`язок перервався... І як ви зрозуміли, все саме цікаве для наших першачків тільки розпочиналося... Сьогодні вони прийшли у Храм Знань - їх тут чекали.


Олег Рубан, редактор


На фото: Спіймаю зернятка в долоньки на щастя... 1 вересня у першій школі.


До речі, поки поверталися до класу, звернув увагу, скільки вільного місця на стінах у фойє школи. Як доречні були б тут великі фотографії всіх випусків! Як цікаво було б знайти себе чи знайомих серед них. Добре, раніше це коштувало занадто дорого. Але ж, зрозумійте, наша пам`ять - безцінна.


То ж «Порадник» за сприяння Бахмацької місцевої організації Радикальної партії Олега Ляшка розпочинає безпрецедентну акцію «Шкільна пам`ять - безцінна». Ми надрукуємо безкоштовно постер 1,5*2,25 метри для всіх цьогорічних класів першачків та випускників-2016 з міста Бахмача з вашим загальним фото. Хай цей постер прикрасить фойє вашої школи. Приносьте фотооригінали у редакцію «Порадника».

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Пошук по сайту




© 2007-2016 Бахмацька газета "Порадник". Розробка та супровід: 16500.com.ua
При повному чи частковому використанні інформації, розміщеної на веб-сайті, посилання на poradnik.org.ua обов'язкове