Шумітиме ліс!

  • Друк
Рейтинг користувача:  / 0
ГіршийКращий 

Скупе на тепло осіннє сонце все ж розтопило паморозь на траві. Одночасно з цим пожвавішало перехрестя села, куди став підходити люд. У багатьох розгледів в руках своєрідний інструмент, який тут називають мечем. Це такий заступ, який використовують при садінні саджанців. А коли серед гурту угледів місцевого лісника Олексія Степановича Білогруда, сумнівів не стало - в Обмачевому скоро з’явиться ще одна діброва.


Зібралось більше 50 бажаючих подарувати життя новому лісу. Висаджували молоді берізки і сосонки в урочищі Дзюбенкові Лози. Площа тут більше одного гектара. Схема садіння своєрідна: п’ять рядів хвої чергуються із двома рядами майбутніх білокорих красунь. Чому саме так? Більшість читачів, очевидно, знають: у ДП «Бахмачагроліс» вдаються до такої схеми з міркувань протипожежної безпеки. Такі гаї більш захищені від вогню.


Толока на посадці лісу - захід серед обмачівців досить бажаний. Приходять сюди цілими сім’ями. Познайомлю читача з деякими з них. Ось Андрій Петрович Прикалаб. Прибув з дружиною Наталією Миколаївною. Обоє вже на заслуженому відпочинку. Він – колишній механізатор, вона - в минулому бухгалтер.


Микола Іванович Мусієнко був і механізатором, і водієм, тепер трудиться в будівельній бригаді. Прийшов саджати ліс, аби майбутнім теслярам і столярам виріс новий будівельний матеріал.


Микола Михайлович Городненко теж прийшов на толоку. Теж не сам. З ним - онука Поліна. Колись на подібних заходах обов’язково бував бригадир тракторної бригади Микола Іванович Тараленко. Щось не склалось у ветерана сьогодні, проте бачу його сина Сергія Миколайовича. Серед присутніх землевпорядник Анатолій Миколайович Гриб, доярка Галина Анатоліївна Сибір. Вона саджатиме із племінниками Олександром і Вікторією. А ось і молодий педагог Валентина Водола.


У житті підприємства сьогодні подія знакова, тож на дільницю завітав і головний лісничий Петро Андрійович Вовк.


Коли гурт зібрався, дружна компанія вирушила за сільську околицю. Священик отець Роман окропив майбутню лісову ділянку свяченою водою. Життєдайні краплини оросили і всіх присутніх, благословляючи на Богоугодну справу. Робив це отець Роман з явним задоволенням, бо на урочисту подію завітала і його дружина Оксана.


Робота просувалась швидко. За лічені години висадили півтори тисячі берізок і п’ять тисяч сосонок. Доки помічники лісу працювали на плантації, Надія Григорівна Щербач – незмінний кухар подібних урочистостей, чаклувала біля казанів над багаттям. То, як завжди, чекав на трударів смачний обід. І як водиться у обмачівців, над майбутнім лісом залунала щира українська пісня.


Дмитро Мерзлікін