Здивують ще неодноразово

  • Друк
Рейтинг користувача:  / 0
ГіршийКращий 

На думку ніяк не спадала вдала назва заходу у Пісках, затертими штампами здавалися офіційні: „сільський схід”, „зібрання мешканців територіальної громади” і навіть „сільське віче”. Аж доки не збагнув, що то було родинне коло великої сільської сім’ї, яка зібралася оцінити свої здобутки, обговорити проблеми, обміркувати плани на майбутнє.


На думку багатьох, Піски - своєрідний острівець благополуччя. Проте село не позбавлене проблем притаманних населеним пунктам нашого регіону. У своїй звітній доповіді сільський голова Світлана Левченко вказувала на значну кількість пустих дворищ. У шести населених пунктах, що входять до складу сільської ради, осиротілих садиб 262, тільки у 411 обійстях живуть господарі. Ще печальнішою постає картина, як розглядати окремо Олексіївку чи її сусідню Осинівку. У першій із загальної кількості 45 дворів заселеними залишаються тільки 22. Ще гнитючиші обрії у сусідів, тут димок в’ється лише над сімома хатами, а 14 дивляться на світ сумними порожніми очима. Загальна кількість населення 1026, за минулий рік 20 земляків ступили за межу вічності.


Здивувало, що в авторитетних Пісках є і проблема стихійних сміттєзвалищ. Найчастіше вони виникають на місці завмерлих обійсть. А ще на село наступають чагарники. Правда, директор місцевого ПСП останню проблему поставив на користь справі, впровадивши їх переробку у скалки, якими живлять твердопаливні котли. Останні використовуються у селі все частіше, надаючи значний економічний ефект.


З ім’ям Валерія Колоші пов’язано багато нововведень. Це один із небагатьох господарників, хто переймається і виробничими справами, і звичайним життям людей. З його легкої руки такі свята, як Водохреща, Масляна, День села стали майже районними. А фестиваль „Відродження українського села” збирає учасників не лише з округи, а й із сусідніх областей.


Чи не найвагоміше починання В.П.Колоші – ініціатива запровадження у місцевій ЗОШ школи мистецтв, роботу якої фінансує ПСП. Діє вона лише другий навчальний рік, та вже є позитивні зміни в житті учнівського колективу. Думаю, згодом саме ця школа сприятиме розв’язанню багатьох сільських проблем. Хоча б згадане раніше питання із сміттям. Тут не дуже сподіваються, що пісківські проблеми прийде усувати Європа. Тут прагнуть підтягнутися до європейського рівня власними зусиллями, кроки ці може ще невеликі, але вони здійснюються.


Щодо „родинного кола великої сільської сім’ї”, це відчуття було присутнім протягом усього часу роботи зборів. Навіть присутні на заході голови райради і райдержадміністрації В.Кочерга і В.Міщук, очевидно, теж відчувши відповідну атмосферу, у своєму спілкуванні з громадою обійшлися без зайвої офіційності. Виходило якось тепло, викладали думки просто, дохідливо.


Директор ПСП не був би директором, коли б не підготував присутнім приємний сюрприз. Про виробництво у Пісках твердого сиру вже начувані, то не дуже здивувалися можливості продегустувати цей смачний продукт. А от буханці хліба, щойно випечені за спеціальними рецептами і поділені серед прибулих, стали несподіванкою навіть пісків’янам.


Сільський голова Світлана Левченко висвітлила у звіті стан справ у благоустрої, торгівлі, охороні здоров’я, освіті. Саме останнє питання викликало найбільше пожвавлення, причину якого пояснила директорка ЗОШ Валентина Євченко. Місцевих педагогів і учнів турбує перспектива реорганізації їх учбового закладу. Вони вважають, і не без підставно, що і географічно, і по комфортності саме їх заклад повинен претендувати стати опорною школою. Кількість учнів тут зростає, Піски все впевненіше заявляють про себе, як про перспективне село, то важко знаходити аргументи у противагу їх пропозиції.


Із задумів на майбутнє найбільше захоплює план відбудови сільського Будинку культури. Тільки то вже у перпективі у Пісках буде театр. Можна подумати, що це лише мрія, та скільки вже своєрідне неповторне село найсміливіші задуми втілювало у життя на подив усім нам. Вірю, подивують ще неодноразово.


Борис Бобришев