Company Logo

Останні коментарі

  • А мені, як пішоходу, набридли ваші маневри посеред вокзалу, а щоб не чекати триклятий переїзд, пропоную ...

    Детальніше...

     
  • А де ж конкретні Факти???За Вами теж є "сліди"!

    Детальніше...

     
  • Поясню, чому не можна зловживати відносними величинами. Наприклад, у селі проживало 2000 осіб, і ...

    Детальніше...

     
  • Внесено всі запити.Так що не хвилюйтесь. В Укрзалізниці не хвилюються.Їм начхати на проблеми народу.

    Детальніше...

     
  • Таких марусь треба виставляти на показ з фотографією 18*24,щоб люди знали своїх "героїв".Про які ...

    Детальніше...


Свято перемоги у Красилівці

Рейтинг користувача:  / 0
ГіршийКращий 

Завжди у нашій родині до свята Перемоги ставилися по-особливому, адже мій прадідусь – Населівський Григорій Степанович – боронив рідну землю від нацистів. Цей день – пам’ять про солдатський подвиг у роки війни. Він буде жити в людській пам’яті вічно. У цьому році ми відзначаємо 71 річницю великої перемоги над фашизмом. Як і кожен рік, у цей день у центрі нашого села людно. Тут, біля обеліска, зібралися наші односельчани, гості, що традиційно приїжджають на 9 травня з усіх куточків України, Росії, Білорусі та інших держав. Це діти, внуки, правнуки сивочолих ветеранів. До речі, у нашому селі Красилівка їх залишилося всього 4: Орел Іван Васильович, Гненик Іван Сергійович, Ігнатко Олексій Федорович, Руденко Михайло Самійлович.


Ось зустрічаю Орла Івана Васильовича. Він іде на свято у супроводі двох чоловіків. Це сини – Василь і Віктор. Вони лікарі, кожен рік приїжджають із Санкт-Петербурга в рідне село, щоб привітати батька-ветерана, пом’янути рідню. Рідною, українською мовою спілкуються брати з красилівчанами, розповідають, що хочуть тата забрати до себе, у Росію. Так де там, відмовляється. Як же покине своє квітуче село, своїх родичів… Ветеран у доброму настрої. Лише сльоза раз у раз блищить на щоці, як згадує своїх однополчан, померлих уже земляків-фронтовиків.


На святі і Гненик Іван Сергійович. Правнук Олег подбав, щоб ветеран теж був разом з односельчанами в цей день, підвіз Івана Сергійовича на авто. Ветеран радо зустрів свого побратима Орла Івана Васильовича. Їм було про що поговорити, що згадати… Аж ось і розпочалося свято.


Голова сільської ради Світлана Іванівна Осипенко зазначила, що свято Перемоги – це шана тим, хто вистояв у броні, хто наближав довгожданні дні мирного життя. На жаль, усе менше в цей день з нами сивочолих ветеранів. Дорогою ціною Красилівка заплатила за спокій і мирне небо – 271 чоловік не повернувся із фронту… Сльози вдовині, дитячі пролилися за своїх рідних:


Хвилина мовчання,
Хвилина мовчання…
Послухай – і серцем відчуєш в цей час…


Директор школи Олександр Шамрило сказав, що молоде покоління знає, що ветерани – це не тільки наші односельчани. Це – Герої. Це наша слава і гордість:


Пам’ятайте живих і померлих солдат,
Схиліть голови – шану віддайте!


Звучали пісні на честь перемоги у виконанні народного ансамблю сільського будинку культури під керівництвом Населівської Марини Петрівни. Учні та вчителі Красилівської ЗОШ подарували квіти ветеранам. Учасники афганської війни й АТО поклали вінки до обеліска.


Мільйони людей забрала ця війна. Це важко усвідомити. Кажуть, смерть однієї людини – це трагедія, а коли мільйони… Про це завжди пам’ятають мої земляки-красилівчани.


Травневий вечір заколисував рідне село, що тонуло у пишних букетах бузку. В оселях земляків тепло і затишно. Лише вкриті квітами гранітні плити біля обеліску нагадували про тих, кому завдячуємо за перемогу.


Ольга Насилівська, учениця Красилівської ЗОШ

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Пошук по сайту




© 2007-2016 Бахмацька газета "Порадник". Розробка та супровід: 16500.com.ua
При повному чи частковому використанні інформації, розміщеної на веб-сайті, посилання на poradnik.org.ua обов'язкове