Із мрією в серці

  • Друк
Рейтинг користувача:  / 0
ГіршийКращий 

Місяць літніх канікул збіг швидко й непомітно. Можливо, тому що мої внучата за рік уже запланували собі змістовний відпочинок. Запитаєте: де? Зовсім поруч. Хочете дам адресу: табір «Мрія». Так, це в Курені. Хтось скептично буде сміятися. Я теж у тому році так робив. Справа в тому, що маю я двох онуків. Старший на рік – синів, а менший – доньчин. І народилися вони в одному місяці, але з різницею в один рік. Тому подарунки готуємо з бабусею для хлопців однакові. У минулому році пощастило у серпні відправити наших улюбленців на море, але перед цим старший з`їздив у «Мрію». Липень не вгавав, розповідав нам про життя в таборі. Бабуся помічала, що й став він трішечки дорослішим. Співав нам пісні, проказував речівки, що вивчив. А вже про телефонні зв`язки з друзями годі й говорити! Менший же мріяв про море, тому не заздрив ні трішечки старшому.


Швидко промайнули дні. Настав час збирати дітей до міста Одеси. Страший, як уже досвідченіший, прихопив із собою флеш –карту, де були зібрані заходи із «Мрії», мовляв, згодяться.


Уперше хлопці побачили море. Воно здалося для них раєм, як пізніше дізналися ми. Але не все так сталося,як гадалося. Уже після того, як ми забрали дітлахів, старший сказав: «Ось поїдемо на наступний рік у «Мрію»…» Якійсь і настрій у хлопців був пригнічений. Та за рік усе забулося. Перед Новим роком попросив хлопців написати листи Діду Морозу. Коли прочитав послання старшого, здивувався. Десятирічна дитина написала зовсім дорослого листа. Тоді ми зрозуміли, що треба обговорити відпочинок онуків улітку заздалегідь. Тоді ж хлопці й зізналися, що, крім купання в морі, їм нічого не сподобалося. Старший перебивав молодшого, розповідаючи які смачні сніданки, обіди, вечері були в «Мрії». І борщі, і супи такі, як вдома. І смачненьке кожен день було: і цукерки, і печиво, і фрукти… А що вже говорити про табірні свята. Хлопчина брав участь у всіх заходах. Скільки привіз фотографій, якраз вчасно ми подарували йому планшет. А ми з бабусею думали, що все передивляються світлини з моря. Та де там! Зрозуміло, що діти ще ніде не були,їм у великому таборі було важко, їх там не помічали. Хоча хтозна… Дома,як кажуть, і стіни гріють…


І ось місяць, а точніше 21 день, внучата знову пробули в Курені, у таборі «Мрія». Першого липня приїхали мої пташенята. Одразу ж з бабусею поїхали забирати хлопців до нас. Увесь вечір не стихали діти, розповідаючи про нових друзів із Тиниці. Фотографій знову привезли багато. Це і відкриття зміни, гра «Квест», «У світі казки»…Усіх не перелічити. Але останній день – прощальне вогнище нагадало моє дитинство, юність…


Наша сім`я задоволена, що дитячі мрії про «Мрію» збулися. І вже хлопці мріють про наступний рік у таборі.


Від імені усіх батьків щиро дякуємо директору табору Воробей Світлані Миколаївні за змістовний відпочинок, організований для наших дітей. Старшому вихователю Воробей Наталії Станіславівні, вожатим і вихователям – Горловій Дарії Володимирівні, Буличовій Анастасії Денисівні, Шостак Вікторії Володимирівні, Гурин Ірині Михайлівні, Марковій Аліні Вікторівні - здоров`я! Нехай поповняться всі ваші сили, натхнення Вам, юні педагоги! Ви найкращі! Окреме спасибі Вороб`ю Станіславу Миколайовичу за спортивні свята, волейбол, футбол…


Так тримати, табір «Мрія»! З надією і сподіванням, що на наступний рік ці прекрасні педагоги знову зустрінуть там ласкаво наших дітей.


Олександр Пушенко