Company Logo

Останні коментарі

  • Поясню, чому не можна зловживати відносними величинами. Наприклад, у селі проживало 2000 осіб, і ...

    Детальніше...

     
  • Внесено всі запити.Так що не хвилюйтесь. В Укрзалізниці не хвилюються.Їм начхати на проблеми народу.

    Детальніше...

     
  • Таких марусь треба виставляти на показ з фотографією 18*24,щоб люди знали своїх "героїв".Про які ...

    Детальніше...

     
  • Шурави в переводе с арабского -совет (советский)

    Детальніше...

     
  • Ну і шо? Було прийнято 39 заяв.Який кінцевий результат? прочитайте уважно,ніяної конкретики,одна ...

    Детальніше...


Миру вам, дорогі газетярі!

Рейтинг користувача:  / 0
ГіршийКращий 

Районній газеті - 85. Це слушний привід згадати і «Ленінський прапор», і «Радянське село», і «Голос Присеймів’я», і тих, з ким працював протягом кількох десятиліть. Згадуючи атмосферу того часу, усвідомлюю, що помітний вплив на роботу колективів і редакції, і друкарні справляли фронтовики. Серед газетярів ними були Микола Іванович Семеренко та його тезка Микола Іванович Збарацький, Володимир Йосипович Міклашевич, Максим Трохимович Буряк, Іван Васильович Бойко, Іван Євдокимович Сироїд, Іван Кривошей. Усі вони пройшли Велику Вітчизняну війну. Були фронтовики і серед друкарів, верстальників, набирачів. Це директор друкарні Афанасій Григорович Карлін, економіст Андрій Гнатович Білецький, складач Олександр Спиридонович Григоренко, метранпаж Олександр Іванович Гриценко, друкарі - Іван Михайлович Сердюк, Степан Сильвестрович Загорулько. Вирізнялись дисциплінованістю, відповідальністю, товариськістю, тим якостям навчали молодших.


Тепер дивуюсь, як кілька творчих працівників, встигали випускати районку тричі на тиждень. Потрібно враховувати, що тоді не було сучасної комп’ютерної техніки, користувалися друкарськими машинками, матеріали отримували телетайпом – і це була новітня на той час техніка. Газета залишалася доволі популярною. У ті роки її тираж сягав більше 20 тисяч примірників. Читач з нетерпінням чекав тематичні сторінки: літературно-мистецьку «Струни серця», «Люби та знай свій рідний край», «Сім’я та школа», медичну, економічну, педагогічну, «Бахмаччина бурякосійна» та інші. Особливою родзинкою ставали віршовані сатиричні виступи Панаса Половотряса. Цими матеріалами опікувався тодішній редактор, талановитий журналіст, наставник молодих газетярів Микола Федорович Шевченко.


Колись газета була органом райкому партії та районної ради. Пізніше засновниками стали райрада та райдержадміністрація. А зараз її відпустили у “вільне плавання”, нею опікується колектив редакції. Районка залишається однією з найчитабельніших видань на Бахмаччині, про що свідчить її понад 5-тисячний тираж.


Особливо цінували читачі критичні матеріали, що викликали жваві обговорення у трудових колективах, установах, просто серед знайомих. Героями тих публікацій під рубрикою «Пером по перах» були бюрократи, хулігани, крадії, випивохи, нерадиві керівники. Тон у висвітленні негативних явищ часто задавали якраз згадані уже фронтовики, бо критикувати завжди було небезпечно. Ось і нині, за панування свободи слова, журналістів за їх принципову позицію не заохочують. Красномовні приклади тому – долі Гіві Гонгадзе і Павла Шеремета.


З болем перебираю імена своїх старших колег - і журналістів, і друкарів, хто на вогняних шляхах Великої Вітчизняної війни здобув перемогу і приніс нам мир

Ми так звикли до чистого неба і спокою, що це здавалось істотним і непорушним. Прикро, що дорогоцінне надбання не вберегли. І час від часу до нас приходять відчай і печаль, коли навіки прощаємося із полеглими земляками-атовцями. З особливим болем згадую Олександра Івановича і Дарію Павліну Гриценків, наших колишніх друкарів. Це їх онука Юрія Бутусова – учасника боїв під Дебальцевим, якого ховали всім містом. Олександр Іванович усю війну верстав фронтову газету, доводилося замість шрифтів брати до рук автомат, мав бойові нагороди. Чи думав ветеран, що їх кровинка спочиватиме вічним сном поруч з ними - дідом і бабусею.


Нині з іншим відчуттям сприймається лозунг тих років «Миру - мир».


Війни врешті-решт закінчуються. Знаю, повернеться спокій і на нашу землю. Хочеться побажати молодому колективу редакції творчих успіхів у роботі, особистого щастя кожній, здоров’я і всього найкращого у житті, і, звісно, МИРУ.


Борис Бобришев

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Пошук по сайту




© 2007-2016 Бахмацька газета "Порадник". Розробка та супровід: 16500.com.ua
При повному чи частковому використанні інформації, розміщеної на веб-сайті, посилання на poradnik.org.ua обов'язкове