Зайшов до сесійної зали...

  • Друк
Рейтинг користувача:  / 0
ГіршийКращий 

Демократичні перетворення надали право пересічним бахмачанам бути присутніми на сесіях районної ради, правда, ці привілеї наші земляки здебільшого ігнорують. Зізнаюсь, в цій когорті перебуває і автор, бо не пригадаю, щоб після чергової сесії життя явно змінювалося на краще. 


Минула сесія привернула увагу злободенними болючими питаннями, в тому числі і про закриття ряду сільських шкіл. Вирішив побувати на депутатському форумі, почути аргументи, доводи, обґрунтування необхідністі здійснення цього непопулярного кроку. До речі, на цьому фоні особливо оптимістично виглядав розгляд питання про надання Пісківській школі більш високого статусу. Забіжу наперед, тепер ця школа I – III cтупенів. Рішення сесії відповідає здоровому глузду. Школа прогресує, кількість учнів зростає – це єдина сільська Альма-матер, в якій працює школа образотворчого мистецтва, тут же діє філіал „музикалки”. На належному рівні виховання дітей у козацькому дусі, помітно зросли спортивні досягнення пісків’ян.


Не втримаюсь, нагадаю, що дуже багато для рідної школи робить її колишній учень – нині керівник місцевого сільгосппідприємства Валерій Колоша. Ця школа у перспективі може стати опорною, чому сприяє вдале географічне розташування, зручне сполучення автобусним і залізничним транспортом...


Закриття Осіцької і Біловежівської шкіл відхилили, зваживши на бажання місцевих сільгоспвиробників фінансувати навчальні заклади. Проте проблема не розв’язується повністю, бо брак учителів необхідного фаху це не вирішує. Можна припустити, що географію викладатиме мовник української, але як бути з німецькою, з точними науками – математикою, фізикою, хімією?..


Несподівано випливло питання про закриття бібліотеки колишнього клубу залізничників, нині це приміщення Будинку школярів. Депутати залишили цю проблему, так би мовити, в підвішеному стані, вирішивши дочекатись рішення чергового, вже четвертого судового розгляду.


Розглядалося воно останнім. Стало образливо за книгу, яка дала дорогу у життя кожному з присутніх у залі. Чудово було б обговорити це питання першим