Перший дзвоник дзвенів у Пісках

  • Друк
Рейтинг користувача:  / 0
ГіршийКращий 

На святах першого дзвоника був присутній безліч разів. Хоча відбувались урочистості у місті, cелищах і селах, все ж були вони в чомусь схожі - звичні промови, віршовані вітання, пісні... Таким починалось свято першого дзвоника і в Пісках. Вирізнялось воно від інших вишиванками, у яких прийшли більшість педагогів та учнів, а ще пришкільний майданчик, крім звичного аромату осінніх квітів, був настояний пахощами щойно випеченого хліба. Та найбільша відмінність торжества в Пісках була не в цьому.


На фоні, коли в Україні закрились десятки, якщо не сотні шкіл, у цьому селі за всю історію існування школи вона стала ЗОШ І – ІІІ ступенів, тобто надаватиме повну середню освіту.


У цьому місцева Альма-матер, як відзначали промовці, у великій мірі зобов’язана депутату обласної ради, керівникові тутешнього сільськогосподарського підприємства Валерію Колоші. Сам же Валерій Петрович відзначив, що це педагогічний колектив своєю злагодженою роботою у навчанні і вихованні учнів виборов право надати школі більш високого ступеня акредитації.


Треба сказати, що В.П. Колоша – колишній учень цього закладу, тут здобував освіту, тут складався його характер, формувалась його особистість. В уяві ожив епізод багаторічної давнини, коли директорка цієї школи, активна дописувачка „Радянського села” Марія Сергіївна Пушенко на нараді робсількорів поділилась незвичною думкою. ”Критерієм оцінки роботи педагогів вважається об’єм знань засвоєних учнями і забуваємо про не менш вагоме. Важливо навчити дітей наукам, не менш важливо виховати в них патріотів”, - говорила вона тоді. Як раз Валерій Колоша і виховався в цьому дусі.


З цим відчуттям він пройшов Афганістан, не ховався за чужі спини, повернувся з медаллю на грудях „За бойові заслуги”. Він мав професію будівельника. Спеціалістів цього фаху кликали міста, але він повернувся в рідне село, де не було ні асфальту, ні зручностей, якими вирізняються мегаполіси, але це була його мала батьківщина. І коли він став керівником ПСП, захотів зробити господарство зразковим. Багато чого йому вдалося. Разом з тим Валерій Петрович хоче перетворити у більш зручне, привабливіше і саме село. Допомагав у ремонті храму, опікується фольклорно-обрядовим ансамблем „Берегиня”, спорудив дитячий майданчик, за його ініціативи встановили капличку. Та найбільше уваги приділяв своїй рідній школі. Завдячуючи йому, здійснювалися ремонти, мінялися вікна на сучасні, у котельні встановили економні опалювальні котли. У школі започаткували козацькі традиції. Новий поштовх отримала спортивна робота з учнями, скоро пісків’яни стали займати вищі сходинки п’єдесталів на районних учнівських спортивних олімпіадах. Та найбільше зраділи учні відкриттю школи мистецтв, якою знову ж таки опікується депутат. Це поки що єдиний подібний заклад у селах району.


Вітаючи з початком нового навчального року, Валерій Петрович закликав юних земляків наполегливо оволодівати знаннями.


- У вас тепер буде більше можливостей. Учіться, наше підприємство не стоїть на місці. Ми розширюємо вектор виробництва продукції. Крім цехів рослинної олії і твирдого сиру, обладнали пекарню для виготовлення хліба, випічки, скоро постачатимемо шоколадні цукерки. Нам потрібні будуть крім агрономів, зоотехніків, інших спеціалістів сільського господарства ще і технологи харчової промисловості, інженери, економісти. Набувайте знання і приходьте у ПСП „Пісківське”. Робота буде для всіх.


У Пісках пролунав малиново перший шкільний дзвоник, покликав за парти і 10 першачків. Побажаємо педагогічному колективу не лише навчити своїх підопічних грамоті, а й виховати такими, як мріяла директор школи Марія Сергіївна Пушенко. А її колишній учень - меценат Валерій Петрович Колоша захотів, щоб серед його юних земляків зросли такі, хто прославив би село, Полісся, усю Україну.

Борис Бобрышев


На фото: хвилюючий момент початку шкільного року.