Цей радісний день

  • Друк
Рейтинг користувача:  / 0
ГіршийКращий 

Приїзд у рідну Красилівку співпав зі святом села. Вирішив побути на урочистості разом із своїми земляками, подався до Будинку культури.


Згадав шкільні роки, тоді цей день відзначали не так широко. А 10 вересня вписано в історію села такими ж золотими літерами, як і 9 травня. Вже 77 літ віддаляє нас від того радісного, сонячного, осіннього дня, як Красилівку звільнили солдати радянської армії. А 244 воїни-красилівці не прийшли до рідних осель. Вони повернулися іменами, викарбуваними на мовчазних гранітних плитах сільського пам’ятника. Герої захистили мир, землю і блакитне небо, а ще не дали знищити нашу пісню, і вона лунала зі сцени, звеселяючи всіх присутніх.


Випало бути на святі села кілька років тому, тоді зібралось чимало людей і прийшли чоловік 20 ветеранів. Тепер же завітав лише один з них. Михайло Самійлович Руденко, хоча й інвалід і колишньому фронтовикові вже 95, все ж засвідчив свою присутність на сільській урочистості. За це ветеранові щире спасибі і доземний уклін.


Ще хочеться подякувати депутату обласної ради, козацькому отаману, Валерію Колоші, який потурбувався про польову кухню з козацьким кулішем. А ще кожен мав змогу посмакувати духмяним вермутом. Смакуючи вино, згадав всіх своїх земляків – ветеранів війни, хто наближав цей радісний день у вересні 43-го.


Микола Кочерга