Вклонімося їх літам

• 

Рейтинг користувача:  / 0

ГіршийКращий 

Деталі

Категорія: Новини міста та району

Опубліковано: П'ятниця, 07 жовтня 2016, 08:52

До курінців особливе ставлення. Це ще від сусідства, коли поруч жив Андрій Тимофійович Іващенко, родом із села смолистого краю. Душа-чоловік, фронтовик. Може, старожили згадають, керував він „Вторчерметом”.

А з іншого боку батьківської садиби - другий фронтовик Марко Павлович Дяченко – учасник оборони Москви. Ще й зараз пам’ятаю спогади колишнього артилериста. Родом був з Баланіного.

Обох уже немає на цьому світі. А згадав про них, завітавши в Курінь на вшанування людей літнього віку. Моїм колишнім сусідам було б уже за 100.

Людей зібралось, як ніколи, аби розмістити всіх, мусили накрити додаткові столи проти неба. Почалось свято традиційно. Присутніх привітав сільський голова Леонід Вдовенко. До його слів приєднались голова районної ветеранської організації Іван Соколов, директор місцевого ПСП Василь Булах, депутат районної ради Світлана Шатан, голова сільської ветеранської організації Василь Слабій, колишній сільський голова Михайло Губар.

Працівники сільського Будинку культури підготували задушевний концерт, сповнений теплими і хвилюючими мелодіями українських пісень. Проникливо виконували куплети учасники вокального ансамблю „Полісяни”.

Так широко вшановують літніх людей лише в Курені. Заслуга в цьому, у першу чергу, належить Василю Булаху. Хоч у селі два господарства, витрати по проведенню покладає на себе лише ПСП „Авангард”. Склалася ситуація, коли запрошеними могли бути лише курінці, які працювали у цьому сільськогосподарському підприємстві. Але Василь Миколайович висловився так :

- Ну що ж нам ділити людей на своїх і чужих, запрошуйте стареньких з усього села...

Тому й бачив на святі фронтовиків Михайла Івановича Ільченка й Івана Івановича Савченка, які мешкають у різних сторонах села. Запросили на свято не лише сільськогосподарських виробників, а й тих літніх людей, хто піднімав економіку держави, працюючи в місті. Забігаючи наперед, скажу, що кожен із запрошених на урочистість отримав своєрідну премію - 200 гривень. Наголошую, кожен. А пізніше літні люди, хто пішов на заслужений відпочинок із ПСП „Авангард” і хто не був на святі у кафе, отримали зазначену суму вдома. Таке розпорядження дав директор В.М.Булах.

Не стану переліковувати святкове меню, як кажуть, столи ломились. Так щедро відбувають лише на багатих весіллях. Відзначу відразу, не застілля вабить курінців на подібні зустрічі, це чи не єдиний захід, де можуть зустрітись по роботі, друзі, подруги, навіть родичі. І коли свято завершилось, зібрання не поспішало розходитись. Уже проти неба точились спогади, спогади...

Пізнав серед присутніх Ніну Федорівну Глушко, бо її портрет і досі на Дошці пошани сільського підприємства, куди занесений ще і портрет – кавалера ордена Трудового Червоного прапора – Миколи Панасовича Рудька. Там же фото орденоноски Надії Андріївни Нагорної. Майже не змінилися Микола Гаврилович Кондращенко – колишній бригадир огородньої бригади та Іван Петрович Ткаченко – передовий комбайнер, тракторист, ремонтник сільськогосподарського знаряддя.

Галина Іванівна Ковалюх прибула аж із хутора Ополонського. За десятки літ вивчила цей шлях, як ніхто. Працювала в ланці, потім у крамниці, ще й доставляла підводою на центральну садибу молоко, зібране у населення.

Микола Трохимович Гришко – віддав механізації десятки років. Застав ще шипастий „Універсал”, працював на гусеничних ДТ-54, був ланковим механізованої ланки. Портрет його публікувався на сторінках районної газети.

Оксану Василівну Поправко знаю більше 30-ти років. Жінка має медаль „Мати-героїня”, народила і виховала 5 дітей. Саме вона нагадала про свою землячку – Лідію Максимівну Цап, яка подарувала життя вісьмом синам і донькам. На жаль, здоров’ я не дозволило багатодітній матері побувати на святі.

Подумав, добре, що знаходяться такі люди, як В. М. Булах, чиє добре серце зібрало близько 250 людей в один гурт.

Борис Бобришев