Ляшко не забув ветерана!

  • Друк
Рейтинг користувача:  / 0
ГіршийКращий 

Я, Кропивний Володимир Іванович все своє свідоме життя прожив та пропрацював у своєму рідному селі Кропивне. Довелось і повоювати, тільки не з нацистами, а з японцями. В 1945 році мене, зовсім молодого хлопця, відправили на Далекий Схід, де ще тривала війна. Не хочу навіть згадувати її. Нікому не бажаю війни, хай буде мир та злагода.


У вересні 2013 року в день визволення села від нацистів до мене несподівано до мене завітав народний депутат України Олег Валерійович Ляшко. Я тоді ще був здоровіший. Привітав мене та дружину зі святом, вручив подарунки. Разом оглянули будинок, господарство, город. Олег Валерійович запитав мене, чим ми можемо допомогти? Я відповів, що було б добре, якби мені допомогли з дровами.


Буквально через декілька днів до нас завітав сільський голова Ткаченко Володимир Васильович з машиною рубаних дров. Не забував і в подальшому Ляшко ветерана. Кожну осінь на подвір’ї були дрова.


Всьому році 24 жовтня мені виповнилося 90 років. Великою несподіванкою для мене стало, що до мене на День народження до мене завітав сільський голова з машиною дров від Ляшка. Знаючи про велику зайнятість народного, дійсно народного депутата (дивлюся телевізор), але він не забув, згадав про ветерана.


Дай Вам Боже міцного здоров`я, сили і ніколи не звертати зі свого шляху. Ми завжди з Вами.


Володимир Іванович Кропивний, ветеран війни, с.Кропивне