У громаді наша сила

  • Друк
Рейтинг користувача:  / 0
ГіршийКращий 

Відкритий лист мешканців північно-східної частини міста з 505 підписами до міського голови Павла Шимка і до начальника ст. Бахмач Анатолія Примака щодо обладнання пішохідного переходу через колії в районі автошколи, викликав серед бахмачан підвищений резонанс. Про це свідчили і звернення до редакції, і часті обговорення серед тих, кому доводиться переходити через колії і не лише у згаданому місці. Від імені зацікавленої громади виступав Михайло Іващенко. Саме йому надійшла відповідь від міського голови вже через кілька днів після публікації. Керівництво ж залізниці витримало протяжну паузу і тільки тоді виклало свої аргументи.


У листі залізниці до міськраді стає відомим, що „залізниця не зобов’язана обладнувати перехід, бо менш, ніж за 600 м розташовані шляхопровід і мостовий вокзальний перехід”. Аби надати більшої ваги тій аргументації, в листі сказано, що нині через станцію за добу проходить 75 пар поїздів. Незрозуміло, як реагувати людям, саме на цю їх кількість – радіти, чи журитися?


Ще раніше до редакції надійшло кілька міркувань з цього приводу. Не будемо цитувати всіх, їх думки часто повторюються. А от на допис директора автошколи Олександра Руденка, слід увагу звернути. Він повідмляє, що перші заняття із майбутніми водіями в автошколі присвячують безпеці поводження на залізниці. Вказують і на мостові переходи, „що менш, ніж за 600 м”, тільки, очевидно, одиниці користуються цією порадою в разі, якщо ті мости курсантам по дорозі.


І це йдеться про людей переважно молодих, а то і юних – що їм ті кілька сот метрів, і то економлять час . А що говорити про людей похилого віку? Кому і зайвий метр подолати важко.


Ще цікавий матеріал подав голова районної громадської організації „Патріот” І.П.Олех. Колишній будівельник зустрічався з колегами в пору реконструкції вокзалу і станції. Спілкувався, цікавився проектом і згадує, що тоді передбачалося встановлення накриття над високою платформою від дощів, планувалося спорудження галереї - з приміщення вокзалу на саму третю, високу, платформу. Бог з ними, із покриттям, із галареєю, головне у нашій розмові – перехід. Іван Петрович пам’ятає, що проект передбачав їх навіть два. Один - біля автошколи, другий - у протилежній стороні, з боку бурякорадгоспу. Як вважає дописувач, справа не „в 600 м”, а у відсутності поваги до людей.


Більше того, він переконаний, що таких переходів місто потребує декілька, називаючи ділянку перетину біля дистанції лісозахисту, іншу, що єднає вулицю Конотопську з вулицею Короленка, місце перетину коліями села Бахмач.


А ще він зазначає, що час створення проекту співпав із керівництвом „Укрзалізницею” Г.М.Кирпою. Георгій Миколайович був справжнім патріотом держави і залізниці, і людинолюбом. У його команді прийнято було турбуватися про людей. Недаремно, ще й зараз Георгія Миколайовича згадують добрим словом всі залізничники.


Іван Петрович висловив думку, що сьогодні в „Укрзалізниці” немає керівника схожого на Кирпу. Все ж пропонує звертатися прямо до керівництва у Київ, тим паче, що там заправляє поляк Войцех Бальчун. Все ж представник Європи...


Що ж, давайте сподіватися на поляка, проте не варто сидіти, склавши руки. Слід зібрати підписи на вимогу обладнати переходи через колії скрізь, де у місті масово ходять бахмачани. Це не такі великі кошти, як врахувати, що через станцію проходить аж 75 пар потягів. Кілька тисяч підписів стануть аргументом більш вагомим, ніж сьогодні є 505. Це вбереже від травм і залишить цілими кінцівки багатьох наших земляків.


Турбота про людей – найголовніше завдання громади, цим опікався Кирпа, то продовжимо гуртом справу славного залізничника.


Борис Бобришев