20 червня …Легенький літній вітерець лагідно лоскоче їхні обличчя. Червоне сонце поволі котиться до заходу, а на темно-синьому тлі небосхилу починає стелитися зоряне мереживо. Саме таким запам’ятається  Гайворонським  дев’ятикласникам їх  випускний вечір. Ніби ще вчора дев’ятеро маленьких наляканих дітлашків вперше переступали шкільний поріг. А сьогодні стоять перед нами уже цілком дорослі юнаки і дівчата. Потопає у квітах святкова зала, вони востаннє танцюють шкільний вальс. З трепетом дивляться на них батьківські очі, блищать в них сльози радості і водночас тривоги. Бо як-то складеться доля їхніх синів і доньок, котрі спинаються на крила самостійності і летять у невідомий вир життя, де будуть злети і падіння, перемоги і поразки. Роки змінять їхні обличчя, звички, але  в душах завжди горітиме вогник людяності і любові, який запалили педагоги рідної школи. З особливою шаною і любов’ю будуть згадувати випускники, першу вчительку - Костюченко Тамілу Миколаївну та класного керівника- Грищенко Олену Іванівну. Адже це ті люди, котрі протягом всього шкільного життя йшли з ними поруч, даючи уроки мудрості, людяності  і чесності. Їм сьогодні теж нелегко. То посміхаються, то сльози на очах, бо разом з вихованцями покидають родинне гніздечко і  власні діти, і вони, як і кожен з батьків, плекають надію на їх щасливу долю.

 

Серед випускників цього року були й такі, що закінчили Гайворонську дев`ятирічку з відзнакою. Це  Бойко Ігор Валентинович та Костюченко Олена Юріївна.  На випускний вечір прийшло чимало й пересічних гайворонців, які, мабуть, вже скучили за художньою самодіяльністю. Вони залюбки спостерігали за концертною програмою, котру випускники підготували разом з молодшими вихованцями школи. Дуже  вразила всіх присутніх неабияким  вокалом учениця 6-го класу Кіт Вікторія. Декілька пісень у її виконанні настільки сподобалися глядачам, що переповнена  зала просто вибухала аплодисментами. Безліччю побажань від рідних, близьких закінчився для випускників їх прощальний бал.  Хочеться вірити, що якомога більше з побажань, які пролунали  в той казковий вечір на адресу винуватців свята , збудуться. І кожен  знайде своє призначення в цьому бентежному світі. І не так важливо, хто і яку професію осягне, і куди розкидає їх доля, головне, щоб кожен пам’ятав найважливішу сутність кожного - бути людиною.