Автошколі ТСОУ – 50 років!

  • Друк
Рейтинг користувача:  / 0
ГіршийКращий 

У вересні Зразковій імені Героя Радянського Союзу М.В.Кадуна автошколі ТСОУ виповнюється 50 років. З цієї нагоди зустрівся із заслуженим працівником освіти України М. В.Іващенком, який віддав автошколі чотири десятиліття, з яких 32 роки її очолював.


- Михайле Васильовичу, пригадуєте, як автошколу укрупнили за рахунок Борзнянської? Як воно складалося?


- Це відбулося у березні 1978 року. Передувало тому, що буквально за рік нашому колективу вдалося обладнати новозбудований корпус для теоретичного навчання у відповідності з вимогами нових стандартів підготовки фахівців. А далі, не збавляючи темпів, збудували та обладнали автомобільний парк зі всіма елементами, корпус лабораторно-практичних занять, стрілецький тир, спортзал. Разом з тим звели їдальню, овочесховище, гуртожиток, котельню, трансформаторну підстанцію. Звісно, наша база домінувала.


До речі, у зв’язку з галопуючою інфляцією прийняли рішення випікати у їдальні автошколи дешевий хліб, який споживали і курсанти, і викладачі. Користувалися паляниці не абияким попитом серед жителів прилеглого до школи мікрорайону.


- Досить часто відвідував колектив і переконувався, що автошкола з кожним роком розширювала діапазон підготовки фахівців.


- Дійсно, навчально-матеріальна база та досвідчений педагогічний колектив дозволяли постійно розширювати кількість напрямків підготовки. На той час мали ліцензії на підготовку автомеханіків, інструкторів практичної їзди, водіїв автотранспортних засобів всіх категорій, трактористів, комбайнерів, операторів комп’ютерного набору. За 50 років автошкола підготувала 70 тисяч фахівців різних спеціальностей.


- Пам’ятаю, як спілкувався з «козачатами». З чого почалося?


- Так це було. Педагоги тієї пори вивчали твори Ушинського, Макаренка, Сухомлинського. Особливе враження на мене справив Ян Амос Коменський своєю книгою «Як любити дітей». Саме вона надихнула організувати при автошколі літній оздоровчо-виховний табір для підлітків «Козачата». Наявність у школі спортивної бази, комп’ютерного класу, картингів, їдальні надавало можливість втілити задум у життя. Розробили програму, задіявши школу мистецтв, Батуринський історично-культурний комплекс, кінноспортивний комплекс у Халимоновому. Нашу ідею підтримали обласний та районний відділи освіти та керівники сільгосппідприємств району М.А. Бердичевський, І.С.Желіхівський, В.Г.Топтун, які допомогли організувати безкоштовне харчування дітей.


- Знаю, що Ви є автором декількох підручників і навчально-методичних посібників. Розкажіть і про це.


- Твердо переконаний, що помітні результати на ниві педагогічної діяльності досягаються, завдячуючи двом важелям –високій педагогічній майстерністі колективу педагогів і якісній навчально-технічній базі.


Коли у школі таку базу створили, перед колективом постало питання підвищення педагогічної майстерності. Особливо проблема загострилося у зв’язку з переходом навчальних закладів ТСОУ на україномовне викладання. Бахмацька автошкола і в цьому питанні взяла «пальму першості». У стислі терміни переклали методичну документацію на державну мову. А у 1999 році колективом автошколи видали перший підручник, саме тоді на базі автошколи створили навчально-методичний центр Чернігівської організації ТСО України. Результатом роботи центру стало видання навчально-методичної літератури, яка багатотисячними тиражами розповсюджувалась серед закладів професійно-технічної освіти. Прибуток від видавничої діяльності центру перевищив мільйон гривень. Але основне досягнення цієї роботи вимірювалось не матеріальними показниками, а ростом педагогічної майстерності колективів.


- Дивує, як Вам вдалось розширювати спектр діяльності автошколи, в чому суть?


- Скажу так, мабуть, «божа іскра» впала на благодатний ґрунт. Я закінчив педагогічний вуз, моє покликання – працювати з молоддю, співпало з моєю трудовою діяльністю. Вдалося об’єднати навколо колектив однодумців. Із вдячністю згадую тих, хто був у авангарді всіх починань.


Перш за все, згадаю свого наставника, першого директора автошколи Григорія Христофоровича Артюхова, фронтовика, людину широкої душі. Перелічу їх в алфавітному порядку. Це вони своїм ентузіазмом і працелюбством рухали колектив до нових звершень. Серед них – В.А.Бадай, М.С.Бурда, В.Д.Ворона, М.М.Берус, П.П.Білоус, М.С.Василенко, В.М.Гриненко, І.І.Глемезда, В.А.Добровольський, А.В.Дударєв, Л.С.Дудко, М.П.Зозуля, Т.О.Іващенко, В.М.Карацюба, В.Д.Кмин, В.М.Колоша, К.Д.Кривуля, Р.І.Мацко, І.А.Мельник, О.М.Музиченко, М.О.Назаренко, М.Д.Немідько, М.М. Ніколаєнко, Н.Т.Нікітіна А.М., Пронченко, О.І.Руденко, М.І. Струць, С.М.Соломська, П.П.Усенко, М.Г.Шульган, М.П.Ярмоленко, Л.Л.Ярмошенко.


Завдяки цим працівникам вдалося не тільки якісно вести підготовку робітничих кадрів, а й паралельно розбудовувати і вдосконалювати навчально-матеріальну базу школи, на високому рівні вести виховну роботу серед майбутніх захисників Вітчизни.


- Михайле Васильовичу, не оминути ще одну сторінку діяльності автошколи – військово-патріотичну роботу. Адже брав участь не в одному поході по місцях бойової слави українського народу у Другій світовій війні у складі автоколони стокілометрових маршів, за кермом автомобілів були курсанти автошколи, а на почесному місці рухався автобус із ветеранами Великої Вітчизняної війни.


- Дякую, що пам’ятаєте. Нагадаю, що автоколону завжди супроводжував підрозділ Бахмацького гарнізону на чолі з командиром взводу. Адже під час походів відпрацьовувались і дії водіїв автоколони у бойовій обстановці. Пам’ятаю, як студією документальних фільмів зняли короткометражний фільм «Сьогодні курсант – завтра воїн». Стрічку розтиражували, як навчальний фільм для закладів ДТСААФ СРСР. Хочу згадати добрим словом учасників автопробігів, ветеранів Великої Вітчизняної війни М.П. Бережного, М.Д. Білецького, М.П.Зоца, Т.М.Корнюшенка, І.Г.Соколова, І.П.Ковтуна, А.А.Новацьку, П.В. Яценка. В архіві автошколи зберігається фільмотека цих походів.


- Пригадується, автошколу нагородили медаллю...


- Справді, у 2001 році на честь десятиріччя Незалежності України наш заклад нагороджений срібною медаллю. Думаю, висока відзнака зберігається на почесному місці.


- Михайле Васильовичу, останніми роками держава значно знизила державне замовлення на підготовку кадрів для Збройних Сил та народного господарства. Що на це скажете?


- Колектив готував водіїв вантажних автомобілів для Бахмацького, Борзнянського, Коропського і Талалаївського районів. Оснащення автошколи дозволяло якісно готувати водійське поповнення і Збройних Сил. На сьогодні АрміяУкраїни відчуває гострий дефіцит кваліфікованих водіїв. Така ж ситуація і в народному господарстві. Держава припинила планову підготовку робітничих кадрів. І це в час, коли зростає складність і досконалість автомобільної і сільськогосподарської техніки. Руйнується якісна навчально-матеріальна база, майбутніх фахівців навчають не на «живій» техніці, а у «віртуальній реальності» – на комп’ютерах. Але це вже питання до держави.


Колективу автошколи побажаю успіхів у роботі, щоб держава дала можливість використати існуючу навчально-матеріальну базу для підготовки висококваліфікованих робітничих кадрів.


З 50-річчям вас!


Спілкувався Борис Сєдач