Пам’ять про Батурин
/ 1
- Деталі
- Категорія: Новини міста та району
- Опубліковано: П'ятниця, 03 листопада 2017, 13:17
Ятрять рани Батурина у душі України. Ніяк не забуваються ті страшні події.
Наша поетеса - Ольга Батьковська - патріотка свого краю, присвятила ці вірші славній гетьманській столиці та її славним Гетьманам. Прочитайте їх, задумайтесь. Приїдьте на цю святу землю, окроплену кров`ю. Пом`яніть невинно убієнних.
Олег Рубан
Пам’ять про Батурин
То не ворон кряче на високім мурі,
То не білий привид бродить по землі,
То витає світом пам’ять про Батурин,
Кров людську не змити на його чолі…
А перед очима, ніби на екрані,
Зойки, ґвалти, крики в полум’ї заграв,
Сейму сиві хвилі стали аж багряні,
День страшний осінній – днем останнім став…
Триста й більше років попихач лукавий
Всунув свого Носа в історичний хід –
Прирекли Батурин вмить на день кривавий,
Знищили дощенту гетьманський нарід.
Найманці-драгуни шаленіли злістю,
Боронили землю бідні сердюки.
Покотилось горе смертоносно містом
З темної Росії, з царської руки.
Все дотла спалили. Майже всіх убили.
Вісімнадцять років мовчазної тьми…
Як багато диких варварів вродило!
Через стільки часу зрозуміли ми…
Їм би тільки гарбать, нищить без упину,
Та побійтесь Бога! Люди ви чи хто?
Узялися знову різать Україну…
З цитаделі хлопці йдуть тепер в АТО.
Проводжає мати сина до калини,
Що в землі стражденній пам’ять зберегла…
Борони вас Боже, діти України,
Захисти від болю, ненависті й зла…
ГЕТЬМАНСЬКА СЛАВА
Батурине! Лівобережжя красень,
Легендами прикрашений віків…
Немає в світі жодних осучаснень
Колиби волі справжніх козаків!
ГетьмАнські думи, розум, дух бунтарства,
Лівобережний центр країни тут.
На тебе зазіха московське «царство»,
Ти виплутався із російських пут…
Найперший – ІГНАТОВИЧ (Многогрішний),
Фортецю сильну спорудив тоді,
То ж вороги об камінь той наріжний
Спинялися на Божому суді…
Монастирі, церквИ, новобудови
Вже другий гетьман всім подарував –
Поважний і великий САМОЙЛОВИЧ
Для міста часу й сил не шкодував.
Була доба щаслива процвітання
У час МАЗЕПИ. Знані ті роки.
Архітектура. Величі зростання
З його легкої й дужої руки.
Походи, злети, перемоги, слава.
Кохання. Зрада недругів. Пітьма…
Ох, нелегка була гетьманська справа.
Батурин наш керований п’ятьма…
Четвертий гетьман – то великий ОРЛИК,
Узявся місто з боєм відродить.
Пішов народ на його щирий поклик
Та зрадники знайшлися, щоб розбить…
Конституційне право згеньбувАли,
Загарбали усе, що там було.
Столицю в п’ятий закуток загнали,
Перетворили майже у село…
Час Розумовського настав аж потім:
Перебудова в європейський стиль,
Палац у дивовижній позолоті,
В торгівлі добрих він приклав зусиль.
Бібліотечні фонди і освіта
Були на рівні в ті далекі дні,
Шляхетний лад. Поезія розквітла.
Картини збереглись на полотні…
Прийоми знаті, пишно-білі зали…
Все у немилість згодом відійшло…
Цариця Катерина наказала
Гетьманство скасувати. Так було…
Та не забулись історичні дати
І справжні козаки ще оживуть.
Шанує місто Україна-мати,
Бо серце її лагідне – отут.
Своїх героїв люди пам’ятають,
Тримають міцно сильну булаву,
Історію й прийдешнє поєднають,
Щоб Україну бачити новУ!
Ольга Батьковська