Позаздрив їх згуртованості

• 

Рейтинг користувача:  / 0

ГіршийКращий 

Деталі

Категорія: Новини міста та району

Опубліковано: П'ятниця, 10 листопада 2017, 09:08

Офіційно День залізничників Бахмаччина відзначила напередодні у районному БК, саме ж професійне свято фахівці сталевих магістралей, скориставшись вихідними, урізноманітнили заходами на свій смак. Так ветерани станції Бахмач, дистанцій лісозахисту і сигналізації та зв’язку, КМС-285, Конотопської і Щорської дистанцій колій, залізничної поліклініки та інші – усього 25 щасливчиків - вирушили на ескурсію до обласного центру. Побували на оглядовій екскурсії Чернігова, відвідали архітектурні пам’ятки, дотикнулися до таїни древніх Антонійових Печер.

Натомилися - і на зворотному шляху відпочили в осінньому лісі біля багаття, враження отримали найкращі, спогадів вистачить до наступного свята.

А ветерани малярного цеху пасажирського вагонного депо зібралися колективом, щоб побути у гурті, за яким сумують. Проводили час у затишному кафе під мелодії своєї юності. Відзначили свято, згадували молоді роки, трудові перемоги, пам’ятні події, ділилися змінами у власному житті і планами на майбутнє.

Багатьох упізнав. Це не дивно, портрети передовиків малярного цеху прикрашали сторінки і місцевої преси, і республіканської газети „Магістраль”. У першу чергу, це Надія Олексіївна Кисіль – теж уже на заслуженому відпочинку, але продовжує працювати, залишається ще і сьогодні активісткою профпілкової роботи. Між іншим, цій зустрічі ветерани повинні завдячувати їй і своїм подругам - Ользі Володимирівні Швачці та Лідії Борисівні Коваленко.

Святкували разом з усіма колишні майстри - Тетяна Михайлівна Симоненко і Микола Андрійович Саленко.

Дуже раділи появі Валентини Михайлівни Градищук, вона у гурті найстарша. У багатьох була і наставницею у роботі, і порадницею у житті, а ще цінували її талант кухарки. Не дивлячись на поважні літа, не втратила гумору.

- А що зі мною станеться, пропрацювала більше третини сторіччя, так пропахла ароматами фарби, що мене й досі жахаються найлютіші мікроби, - пожартувала ветеран.

Лідія Михайлівна Гришко наводила зовнійшній лоск вагонів. Біля неї приємно було працювати подругам по роботі, бо найчастіше майстриня при фарбуванні співала. Не дивно, що сьогодні вона у хоровому колективі ветеранів.

Катерина Григорівна Іващенко і Любов Павлівна Миргорода ще й досі залишилися подругами, здружив жінок рідний цех.

Лідія Борисівна Коваленко і Світлана Станіславівна Малишева зростили по троє дітей. Дві доньки останньої продовжили материну справу - трудяться у її цеху. Хто знає, може трапляється їм ремонтувати ті вагони, яким повертала привабливість і зручність їх ненька.

Борис Бобришев