Company Logo

Останні коментарі

  • А мені, як пішоходу, набридли ваші маневри посеред вокзалу, а щоб не чекати триклятий переїзд, пропоную ...

    Детальніше...

     
  • А де ж конкретні Факти???За Вами теж є "сліди"!

    Детальніше...

     
  • Поясню, чому не можна зловживати відносними величинами. Наприклад, у селі проживало 2000 осіб, і ...

    Детальніше...

     
  • Внесено всі запити.Так що не хвилюйтесь. В Укрзалізниці не хвилюються.Їм начхати на проблеми народу.

    Детальніше...

     
  • Таких марусь треба виставляти на показ з фотографією 18*24,щоб люди знали своїх "героїв".Про які ...

    Детальніше...


Дбаємо про найменших

Рейтинг користувача:  / 0
ГіршийКращий 

Пекло АТО пройшли наші чоловіки, чекали їх разом, так легше. Тепер дружимо сім’ями. Днями зустрілися родинами, говорили про різне, а потім ініціативу перехопили наші донечки-однокласниці.


- А у нас у школі відбулося свято, такі цікаві тьоті приходили, таке понарозповідали. Пізніше із блакитних і жовтих ниток ми виготляли обереги для воїнів, так красиво вийшло, - навперебій розповідали наші щебетушки.


Аби дізнатися подробиці, звернулися до нашої активістки Ж.В.Ровної. Ось що розповіла Жанна Василівна.


- У п’ятій міській навчається більше десяти дітей учасників АТО. Батьки одних уже повернулися, інші - ще на Донбасі. Саме ці дівчатка і хлопчики та учні більш старших класів потребують додаткової уваги, адже живуть у постійному хвилюванні. Там, де зараз їх татки, продовжується війна. Вони тільки починають жити, а вже усвідомили страшний зміст понять „вантаж 300”, або ще жахливіший - „вантаж 200”, У нас, у районному осередку Української Спілки ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів) і учасників АТО, є свій психолог Альона Володимирівна Кухаренко, яка пікується колишніми воїнами. Навіть дорослі чоловіки потребують допомоги. Що вже говорити про дітей... От і вирішили зустрітися з ними, поговорити, розвіяти їх тривожні думки, подарувати миті спокою і розваги. До нас приєдналася і шкільний психолог Ірина Петрівна Грицай.


Відбулося диво – скуті, затиснуті у собі діти скоро зробилися говіркими, жвавими, емоційними, як це зазвичай буває у житті. Спілкувалися, готували обереги.


Діти розповіли, як їхні батьки-воїни зберігали малюночки, дитячі вироби, які оберігали їх там, на лінії вогню.


А один з батьків повернувся із подарованим значком, цей талісман після повернення приколов на килим. Іноді, коли передбачається відповідальна подія, колишній боєць бере оберіг із собою, талісман допомагає.


То завзято готували свої обереги, аби відіслати їх на Донбас.


На завершення зустрічі дітям подарували пам’ятні подаруночки...


Вдячні матері

Пошук по сайту




© 2007-2018 Бахмацька газета "Порадник"
При повному чи частковому використанні інформації, розміщеної на веб-сайті, посилання на poradnik.org.ua обов'язкове