У Пісках святкували

  • Друк
Рейтинг користувача:  / 0
ГіршийКращий 

Уже вкотре завітав на пісківське Водохреща. Люду зібралося багато, хоча чимало потенційних гостей відмовилося від подорожі, зваживши на глибокі сніги.


Котрийсь просто не зміг виїхати автівкою із-за наметів, ще хтось завагався, що свято не відбудеться – стільки намело. Ой, ні, пісків’яни встигли розчистити і під’їздні шляхи, і майдан для проведення урочистості, і підходи до льодяної купелі. А скільки новацій впровадили. Тепер посуд з водою для освячення ставили на довжелезні лавки, які розташувалися величезним хрестом навколо золотоверхої каплички. А під ноги прочанам дбайливі господарі щедро наслали сіна, усі відмітили нововведення - під час служби ніхто не закляк.


Забігаючи наперед скажу, місцеві добродії приймали гостей традиційно хлібосільно. На святково серверованих столах, пропонувалися місцевого виробництва печиво, запечені у тісті котлети, інші смачності. Козацька кухня пригощала бажаючих щойно з вогню смачненним кулішем, запашним чаєм. Гурмани підходили посмакувати підігрітим церковним кагором. А якщо все це когось все ж не зігріло, можна було підійти до вогнедишних діжок-буржуйок, у яких палали дрова і які випромінювали життєдайне тепло.


Як заведено у Православ’ї, отець Віталій відбув біля каплички Божественну службу, пролунали постріли з козацької зброї, злетіли у небо голуби. Священик освятив принесену воду, а потім благословив сміливців на занурення в ополонку. Близько ста шанувальників народної традиції скористалися цією нагодою, змили з себе і гріхи, і хворі, і кволість. Поверталися від водойми щасливі, бадьорі.


Та найвдоволенішими були ті, хто повертався з освяченою водою. З животворними краплинами спокійніше почуватимуться у нашому бурхливому сьогоденні.


Ще раз переконався, що пісківське Водохреща має водночас православне коріння і козацьке обличчя. Це і не дивно, адже до всього приклав руки отаман Чернігівського округу Війська Запорізького Валерій Колоша. Спасибі організаторам цього дійства, яке пробуджує приспане українство.


Борис Сєдач