Скоро весна...

• 

Рейтинг користувача:  / 0

ГіршийКращий 

Деталі

Категорія: Новини міста та району

Опубліковано: П'ятниця, 23 лютого 2018, 12:24

На Батуринську прийшов, як домовилися, а компаньйони сповістили, що затримуються. Аби не кацюбнути, вирішив почекати у „Водолія”. Прочинив двері – дихнуло приємним теплом. У магазин не заходив ще з осені, то зміни помітив відразу - у торгівельному залі стало менше порожньої площі. Тут же визначив, чим „Водолій” її заповнив. Першими у вічі кинулися полиці із побутовою технікою – мультиварки, електрогрилі, духовки, блендери, електропраски – усяка всячина.

Привернув відділ ручного інструменту, задивився на обценьки – їх тут кілька десятків моделей, на всі смаки, для будь-яких потреб. Закруглені і плоскі, із загнутими щічками, як у стоматологів, і обладнані кусачками. Вирішив перерахувати викрутки, їх ще більше. Від заняття відірвав знайомий. Привіталися, перекинулися словом. Здивувався, що давній колега (мешкає на Поштовому) забився за покупками аж сюди – на протилежний бік міста.

- Тут дешевше?, - спробував вгадати причину такого рішення.

- Не тільки. Ось під’їдуть сват і зять, почнемо відкладати товар. Хочуть молоді зробити євроремонт – запити у них, аж дух перехоплює. Ми вже прицінювалися, вибір на „Водолій” припав, бо тут, крім усього, ще надають безкоштовний транспорт. А ми ламали голову, як все доставити. Уявляєш: ванна і бойлер, труби, змішувачі, цемент, будівельні суміші...

Перелік обірвала поява його родичів, я ж продовжив „ескурсію”. Фарби, клеї, розчинники – інша хімія, відступили під натиском болгарок, електродрилів. Хтось вибирав знаряддя для обробітку городів, а тут і традиційні сапи, і когтисті, як лапа хижака, розпушувачі. Інтерес зрозумілий – незабаром весна, справжній господар турбується заздалегідь.

Досить молода подружня пара примірялася до „напольных весов”, ініціатором придбання явно виступала жінка. Все ж „здолала” опір чоловіка - здогадуюсь, хоче контролювати власну вагу.

- А чи не завадять такі ваги і в моєму домі? – запитую в себе.

Підходжу до продавця. Яка прикрість, це придбали останні. Та мене обнадіюють.

- Наступного тижня завеземо нові, не розраховували, що так розпродадуться. Цікаво, чоловіки рідко звертаються, все жінки, дівчата запитують...
Посміхаюся собі на думці – знать, скоро весна...

Від роздумів відриває мобілка - ось і моя компанія квапить, нарешті, виходити на асфальтівку.

Микола Корбут