Ніколи цукор не був таким солодким
/ 0
- Деталі
- Категорія: Новини міста та району
- Опубліковано: П'ятниця, 02 березня 2018, 11:38
Уже ось скільки днів минуло, як воїни-афганці і атовці доставили до моєї оселі важенний лантух цукру і грузький мішок борошна, а ще й досі не звикну до такого щедрого презента. А ще був короб пісківської випічки і значна сума грошей. Справа, звісно, не у коштовності гостинця, дорога увага до мене, матері загиблого в АТО сина Олександра. Спасибі, що не забули про мене, ще більше вдячна, що згадали про полеглого синочка - захисника Вітчизни – майора Олександра Михайловича Пащенка.
Знаю, зайвий цукор – не на користь, але сьогодні свідомо додаю ще ложечку - підсолоджую своє гірке життя. Чай заварила із м’ятою – такий любив Саша. Смакувала духмяний напій і довго не розуміла, чому накочувалися сльози. А все із-за людського ставлення, коли відвідали мене воїни районного осередку, потеплішало і посвітлішало на вчорнілій, покритій памороззю душі. Перебувала у відчутті, наче Саша повернувся на мить до рідного порогу.
Поділилася враженнями з іншими осиротілими матерями, хто втратив у Афганістані і в АТО свою рідну кровинку. Вони відчували приблизно те ж. А все, завдячуючи доброму серцю керівника районного осередку Української Спілки ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів) і учасників АТО Валерію Колоші. Є ж такі добрі люди, спасибі його батькам, що виховали такого сина. Низький уклін Валерію Петровичу, а особливо його мамі. Скоро жіноче свято, то найщиріших їй побажань.
Ольга Пащенко,
за дорученням матерів
полеглих атовців і афганців