Досі відчуваю металевий присмак радіації у горлі...
/ 0
- Деталі
- Категорія: Новини міста та району
- Опубліковано: П'ятниця, 27 квітня 2018, 11:34
Одна моя знайома побувала в якості туриста у зоні відчудження. Йдеться мова про Чорнобильську зону. Скільки років минуло з того часу! Так от, подруга розповіла, що, приміром місто Прип’ять геть поросло лісом. Нагадує фантасмагорію: цивілізація й первісна природа змішалися вражаюче докупи.
А от на місці сіл залишились лише порослі кущами руїни. Де-не-де можна побачити тендітні силуети косуль. Десятиліття після трагедії довели, що природний відбір ніхто не відміняв. Виживати продовжують найпристосованіші. Перше десятиліття по аварії для місцевої флори і фауни було нелегким, та поступово життя знову взяло своє.
У зону були привезені з Асканії Нової коні Пржевальського. І «горді моголи» прижилися. Вони дуже розумні. Хижакам складно до них підібратися. Коли ж сутичка неминуча, нападники отримують жорстку відсіч.
Коней Пржевальського зараз по праву називають живим символом зони відчудження. Прогнози учених такі: з часом тут соснові ліси поступляться місцем змішаним. У них житимуть типові для Полісся види: вовки, лисиці, рисі, відмеді…
Незгледілися, як минуло три десятки років після страшної техногенної катастрофи. Виросло покоління, котре не знає, що таке металевий присмак у горлі від радіоактивного йоду. А я й досі інколи його відчуваю. Молюсь за душі родичів, близьких, знайомих і незнайомих людей, які раніше пішли на той світ, бо радіація їх «зжерла». Молюсь за тих, хто гасив полум’я над блоком, і за своїх рідних, які в перші тижні нейтралізували наслідки аварії.
Цю невеличку статтю закінчую віршованими рядками:
Пам’ять Чорнобиля
Живе у наших душах
Вже скільки літ!
Не дай, Господи,
Щоб знову Зірка Полину
Сколихнула світ…
Ліана Лещенко,
с. Курінь