Весь вік лікувала, людям допомогала
/ 0
- Деталі
- Категорія: Новини міста та району
- Опубліковано: П'ятниця, 22 червня 2018, 12:00
З медициною Бахмаччини міцно пов’язані імена таких лікарів-особистостей, як Микола Миколайович Дятлов, Іван Павлович Білогруд, Микола Павлович Шимко. Серед них по-праву звучить й ім`я Л.Є.Бойко. Хоча Лідія Єфремівна вже давненько на заслуженому відпочинку, але чисельна когорта її колишніх колег, учів, друзів не забувають „жінку із блакитними очима, місія якої благочинна”.
Родом вона з Вінниччини, там і закінчила медичний інститут ім. Миколи Пирогова. Молоду лікарку направили у наш край, вже давно Присеймів’я стало другою її малою батьківщиною.
У колег вона набула повагу за високий професіоналізм, пацієнти полюбили її за лагідну вдачу, щиру приязнь і відданість обраній справі.
В її роботі, як організатора медицини району, (понад 20 років Лідія Єфремівна працювала начмедом) і як провідного спеціаліста в терапії, ніколи не було справ головних і другорядних.
Коли людина звертається за допомогою, їй потрібно допомогти негайно - таким було життєве кредо лікаря і людини Л.Є.Бойко. Лікар від Бога сповна віддала медицині свої кращі роки, а ще виростила цілу плеяду справжніх фахівців, знаних тепер не лише у районі, а й в області.
З нагоди Дня медичного працівника ми привітали Лідію Єфремівну з нашим професійним святом. Особливо розчулили колишню колегу вірші. Нехай їй здоровиться, нехай кожен день приносить тільки радість!
Хочемо надрукувати віршовані рядки, адресовані Лідії Єфремівні. Упевнені до наших слів доєднаються сотні, тисячі вдячних колишніх її пацієнтів, кому терапевт допомагала повертати здоров’я.
На станцію приїхала незнану,
А тепловоз у синю даль помчав.
Вона зійшла з стареньким чемоданом,
На вигляд, безпорадна, мов дівча.
Назад не повернулася одначе,
Коли зосталась з темрявою вдвох -
Ніхто в той перший вечір не побачив
Ні хвилювання, ні тривог.
Минули вже роки по дню отому,
Район її сьогодні добре зна-
То хворого навідала удома,
То розмовляє з молоддю вона.
Та скільки стало впевненості й сили
В словах і рухах, боязких колись.
Її селяни щиро полюбили,
І городянам вже не обійтись.
Вона жила, не знаючи спочину,
Наснагу й радість бачила в труді.
На вигляд досі схожа на дівчину -
Літа лиш відлетіли молоді…
Друзі, колеги, учні