Останні публікації
- Бракон"єра з Бахмача піймано!
- З 15 лютого 2023 року на Чернігівщині встановлено заборону на вилов щуки
- Увага! Оголошення!
- Без світла, але з інтернетом. Робимо потужний повербанк для роутера, (освітлення, зарядок телефонів) у домашніх умовах
- Рибоохоронний патруль повідомляє
- 15 лютого для воїнів-афганців - це свято із свят
- За крок до ЮВІЛЕЮ!!!
- Спасибо от души
- Укрпошта запрошує за «вакциновану тисячу» передплатити «Порадник» та інші цікаві видання
- Повідомлення про оприлюднення проєкту рішення виконавчого комітету Бахмацької міської ради «Про встановлення тарифу на перевезення пасажирів на міських автобусних маршрутах загального користування»
Останні коментарі
-
А де ж конкретні Факти???За Вами теж є "сліди"!
-
Поясню, чому не можна зловживати відносними величинами. Наприклад, у селі проживало 2000 осіб, і ...
-
Внесено всі запити.Так що не хвилюйтесь. В Укрзалізниці не хвилюються.Їм начхати на проблеми народу.
-
Таких марусь треба виставляти на показ з фотографією 18*24,щоб люди знали своїх "героїв".Про які ...
На побачення з сином
- Деталі
- Категорія: Новини міста та району
- Опубліковано: Субота, 20 жовтня 2018, 14:12
Здрастуй, Сашо! Здрастуй, синку! Здрастуй, рідна кровинко!
Пробач, що не приходжу так часто, як хотілось би. Сьогодні завітала з багатьма новинами. Днями місто відзначало свято Захисника Вітчизни, тебе і твоїх побратимів згадували багато разів. Подивись, синку, якою медаллю тебе нагородили. Жаль, Сашко, що посмертно. Пробач, що плачу. Так хочу посміхнутися, а виходить ще гірше, пекучі, непрохані сльози ще рясніше біжать по щоках. Бачиш, падають на граніт, від їх гіркоти плями стають ще чорнішими.
Вибач, що не стрималась. Розповім про твоє свято. Нам, кільком осиротілим матерям і такому ж батьку, надали найкращі місця. У гурті якось легше переживати бездонну розлуку. Побачив би, скільки люду прийшло на урочистість. Згадували всіх вас, усі батьки отримали відзнаки. Знаєш, до нагород ми досить байдужі, а от що про вас не забули, зігрівало.
Нас вітали зі сцени керівники району і міста. Пізніше у перерві підходили афганці, чорнобильці і атовці. Одні обіймали, хтось промовляв слова підтримки, а котрийсь стояв мовчки, та вологі очі говорили більше слів.
Пам’ятаю, Сашо, усі сни, коли приходив до мене. Правильно говорив, що не всі, хто б’є себе у груди – герої. До нас підходили ті, хто справді ризикував, хто був на передовій, хто не ховався за чужі спини. Такі не розповідають про свої сумнівні подвиги, не роздарюють ножі, не загукують войовничо на фронт інших.
Тоді вже у фойє мама Віті Кеслера стояла перед молодиком у камуфляжі і не могла відірвати погляд, потрапивши у полон думки, що це її син. Розум твердив гірку правду – Віктор поліг, а серце шепотіло: „Це він, він, він...” Як ділилася Наталія Григорівна, ледь відійшла від солдатика, ще б трішки, і розплакалась би у нього на грудях.
У твою Матіївку прийшла золота осінь, ти збирав би на Городищечку гриби і вудив би щук на Волику. Тебе немає, немає вже давно, а все ще не змирюсь із втратою. Ти дивишся із граніту застиглими очима, дай, синку, хоч якийсь знак. Примруж віко, напруж м’яз, хоч чимось дай знать, що чуєш!
Напередодні до нас прийшла біда, вибухнув арсенал, поїзд тепер поміж Варварівку не ходить, то на обійсті у селі не були кілька днів. В іншому ж - без змін. Продовжує навчання Толя, хоче стати автомеханіком і зварювальником. Прагне бути схожим на тебе: „Стану, як брат...” Мені ж від мрій Анатолія лячно.
Твоя найрідніша сестричка Ірина виховує твоїх племінничків, а молодші Анжела і Люба продовжують долати шкільні науки. Стараються допомагати, мені їх підтримка сьогодні дуже потрібна. Але про це іншого разу.
Розповім ще про свято. У нас в осередку заправляє справами золота людина. Він і козак, і депутат, і директор, а який організатор. Валерія Петровича Колошу знає весь район, та що район – багато де в Україні знають нашого земляка, їдуть до нього у село вчитися господарювати. Був у нас на святі фуршет, пригощав як раз отаман Колоша, як хотілось би, щоб ти побачив, оцінив щедрість душі колишнього афганця – сьогоднішнього козака.
Забалакалася біля тебе, Сашуню! Пробач, синочку, покваплюсь, потрібно у місто, завтра до роботи...
Жанна Ровна, голова ГО „Родина воїна”
Детальніше...