Company Logo

Останні коментарі

  • А мені, як пішоходу, набридли ваші маневри посеред вокзалу, а щоб не чекати триклятий переїзд, пропоную ...

    Детальніше...

     
  • А де ж конкретні Факти???За Вами теж є "сліди"!

    Детальніше...

     
  • Поясню, чому не можна зловживати відносними величинами. Наприклад, у селі проживало 2000 осіб, і ...

    Детальніше...

     
  • Внесено всі запити.Так що не хвилюйтесь. В Укрзалізниці не хвилюються.Їм начхати на проблеми народу.

    Детальніше...

     
  • Таких марусь треба виставляти на показ з фотографією 18*24,щоб люди знали своїх "героїв".Про які ...

    Детальніше...


Ну що б, здавалося, слова…

Рейтинг користувача:  / 0
ГіршийКращий 

Слово… Що ж у ньому? Чи може побутова, необережно кинута фраза зачепити найтонші струни душі, добратися до самої її глибини ? Звісно, ні, адже слова підкоряються лише своїм володарям: титанам праці на мистецькій ниві, людям, котрі володіють надзвичайною силою – творити.


Нещодавно учням 10 класу Бахмацької гімназії випала нагода познайомитися зі справжніми майстрами слова Ганною Василівною Арсенич-Баран і Шовкошитним Володимиром Федоровичем. Зустріч із письменниками відбулася в школі мистецтв ім. А.Розумовського. А розпочалося все, як і мало бути при побаченні із такими поважними гостями, незвичайно: концертну залу наповнила мелодійна молитва, і, здавалося, навіть ангели злетілися сюди послухати чудовий спів у виконанні учасників церковного хору в складі Іванько Л.О, Леус О.О, Бур»ян О.В. та Удовичко Л.Є. Вступне слово взяла Ольга Батьковська, до неї долучився ще ряд тих, хто прочитав презентовану за нагоди книгу Ганни Василівни. Враженнями про «Невісту неневісную» поділилися настоятель церкви отець Володимир, викладач школи мистецтв Іванько Л.О., учителі української мови та літератури ЗОШ №4 та №5 Лемешко Л.Б. та Левченко Т.П. Виступили також голова райдержадміністрації Тетяна Неділько та міський голова Павло Шимко, які підкреслили важливу роль книги у вихованні нового покоління та висловили подяку гостям.


Усім припав до вподоби цей твір, адже кожен знайшов у ньому щось для себе: тут і цікаві історичні матеріали, і краса художнього слова, і, як поєднання двох рис – глибокий сенс, що нікого не залишив байдужим.


Та коли пані Арсенич-Баран стала до слова, слухачам перехопило дух. Така сила непідробних почуттів автора до свого твору, немов світлий промінь, пролилася в душу кожного. Як потім зазначив Володимир Шовкошитний: «Її не можна читати в Інтернеті, адже коли тримаєш справжню книгу в руках, відчуваєш пульс творця». А що вже тоді говорити про спілкування з письменником наживо! Потужною енергетикою та безмежною любов`ю до українського слова просякнуті і твори Ганни Василівни. У романі «Радуйся, Невісто неневісная!» через увесь сюжет твору проходять захоплюючі історії про наші чудотворні ікони Богоматері. У творі «Муська» головна героїня, певним чином, - це уособлення всієї України, її історія тісно пов»язана з життєвим шляхом звичайної жінки.


Одкровення митця художньо доповнювали пісні у виконанні талановитого Івана Барана, під час чого її творча душа не стримувалась, і співали вони в унісон. У тих народних перлинах і відображалась уся романтичність і водночас велич української душі. Простота виконання лише підкреслювала справжню красу простого, на перший погляд, слова.


Окрім презентації нових книг, що, до речі, відбулося вперше в нашому місті, голова Спілки письменників Чернігівщини мала ще одну приємну місію: письменниця вручила білет члена Спілки письменників України нашій землячці, поетесі Ользі Батьковській.


Також ми мали змогу послухати засновника видавництва «Український пріоритет», одного з авторів Акту проголошення незалежності України, Володимира Шовкошитного, що представив слухачам ряд нових книг, серед яких не тільки поезії Василя Стуса й останні шедеври Івана Драча, а й джерела священної історії рідної землі, котрі розкривають очі на реальність нашого минулого: «Кров – свята», «Бог задумав інакше», «Справжність Велесової книги. Науковий доказ» та багатьох інших. На завершення поет зачитав декілька своїх віршів і наголосив на тому, що читання – путь у безсмертя, адже проживаючи з кожним персонажем його, може, і коротенький відрізок часу, ми усе більше й більше накопичуємо в собі їхнього досвіду, а отже – набуваємо нових рис, мудрішаємо.


І що ж воно, те Слово?.. Відповідь прихована десь у закутках власного серця. Те, що вражає, те, що залишає після себе вічний відбиток у пам»яті, завдяки чому відчуваєш отой «безсмертний дотик до душі» – ось воно, справжнє, сильне, неповторне.


Цінуймо ж його.


Дарина Моргун,
учениця 11-Б класу
Бахмацької гімназії

Пошук по сайту




© 2007-2018 Бахмацька газета "Порадник"
При повному чи частковому використанні інформації, розміщеної на веб-сайті, посилання на poradnik.org.ua обов'язкове