До Дня визволення Бахмача пригадався мені випадок часів Великої Вітчизняної війни, яку я пройшов від початку до Перемоги.

Це було у Східній Прусії  весною 1945 року. Проходячи вулицями Прейсіш-Алау, котре звільняли з боями від німецьких вояків наші бійці, я звернув увагу на меморіальну дошку на одному з будинків. На ній німецькою мовою було викарбувано, в перекладі: „В цьому будинку перебував Багратіон”, і дата. Генерал Багратіон – герой війни 1812 року між Росією та Францією, який отримав перемогу над Наполеоном у Східній Прусії під Прейсіш-Айлау. Після 1945 року це місто називається Багратіонівськ у Калінінградській області Росії.

Так німці вшанували чужого для них героя.

І в моїй пам’яті зберігається  випадок, що стався вже на нашій землі, і який я порівнюю з цим. Чому – зрозумієте. Це було років 40 тому.

 

Учень однієї Бахмацької школи приніс додому книгу про Велику Вітчизняну війну. Вона потрапила на очі бабусі хлопчика, Цап Олені Андріївні, та стала ту книгу гортати, розглядати фотографії.Тоді як вигукне: „Так цей же генерал був у нашій хаті, а цей жив у Уляни Юхимівни! У неї була хата на дві кімнати”. 

За підписом на фото - то був генерал Ватутін.

Після звільнення Бахмача від німців на хутір Пашків прибули офіцери, обійшли хати. Потім прибули сапери, відремонтували крильце у хаті Цибань Уляни Юхимівни, після чого там оселився генерал Ватутін на декілька днів.

Ця знахідка може служити матеріалом для краєзнавців та слідопитів.

Від редакції. Можливо, тоді й на Бахмаччині, у хуторі Пашковому, з’явиться меморіальна дошка, що увічнить пам’ять одного з героїв останньої війни на нашій землі?