Крик моєї душі

• 

Рейтинг користувача:  / 0

ГіршийКращий 

Деталі

Категорія: Новини міста та району

Опубліковано: П'ятниця, 08 лютого 2019, 13:09

Коли навесні струсонуло будинок, задвигтіли стіни і заплигали меблі, а потім неочікувана громовиця розідрала на шмаття тишу, першою думкою було: ”Це війна, або кінець світу”. Ні, то була Ічня. Знала, що те потрясіння для моїх розхитаних нервів просто так не минеться.

З ічнянським лихом так-сяк впоралися, а серце відтоді билося вже по-іншому. І ось тижнів зо три тому відчула себе зовсім кепсько. Мусила набрати „103”. Мене кілька хвилин „допитували”, потім пролунало коротке, як постріл: ”Чекайте!”

Час стікав, біль ставав усе нестерпнішим, але допомога не квапилася. У розпачі знову набрала три заповітні цифри. Уже не просила, а благала, у відповідь почула майже глузливе, що серце не лише у мене. І як хочу пришвидшити справу, порадили звернутися у „мінздрав”. Неприхований сарказм обпалив душу, здалось, ще раз померла, як тоді, у лютому 2014, коли дізналась про втрату сина.

- Боже! Боже! За що полягли наші сини? – запитувала у Небес. – Чи оце і є те обіцяне „жити по-новому”. Ще зранечку за вікном було біло-біло, а тоді на душі стало так гірко, що сніг став чорніти. - Боже!

Швидка, якщо можна її назвати такою, усе ж приїхала, мене врятували. Доліковувалася вже у селищній лікарні. По інакшому тепер сприймаю новини радіо і телевізійні. Раніше гнала від себе песимістичні думки, та де правду діти. Життя забуксувало і реформи, не секрет, відбулися лише на папері та у хворобливій уяві посадовців. Тільки нам все ж слід залишатися людьми.

„Життя таке швидкоплинне, поспішайте творити добро”, - так написав мій син Василько незадовго до смерті. Буття справді коротке, але творити добро ми чомусь не поспішаємо. Загинули молоді хлопці у розквіті молодих літ, вони вірили, що Україна житиме по-новому. Але кожного дня дізнаємося, що наплодилося стільки нечисті, яка пролізла у всі гілки влади. Наша Україна потонула у бідності і брехні. Як боляче, що світлі мрії і сподівання молоді затьмарені. На фоні цього вже закономірним видається провал недолугої медичної недореформи. Наслідки цих „позитивних” змін відчула на собі. Не доведи, Господи, пережити таке нікому.

Мати Героя Небесної Сотні
Василя Прохорського