Гостюючи у мами героя

  • Друк
Рейтинг користувача:  / 0
ГіршийКращий 

Спілка воїнів-афганців тримає постійний зв’язок з родинами полеглих інтернаціоналістів. Того ранку вирушили до Тиниці привітати з днем народження Віру Андріївну – маму полеглого у Афганістані Володимира Іващенка. Застали у неї і Валентину Григорівну – маму полеглого у Афганістані Олександра Охотника, яка теж завітала поздоровити іменинницю.


І Саша, і Володя приблизно мої ровесники, коли вони полягли, я жила за межами України, але відголос втрат долинав туди у листах від рідних. Чи думала, що доля зведе з матерями полеглих, що і сама стану однією з них. Адже і мій Саша теж не повернувся до рідної оселі, правда, вже з іншої війни, з АТО.


Віра Андріївна зустріла нас радо, але із зволожнілими очима. Нам, осиротілим матерям, це зрозуміло, як нікому.


Господиня-іменинниця накрила стіл стравами, які, очевидно, полюбляв її Володя. Привітали звичними у таких обставинах словами, хоча старались вимовити їх тепліше і сердечніше, ніж це буває зазвичай. Але розмова не клеїлась, пролунає фраза-друга і знову змовкнемо. От тільки погляди наших очей говорили більше за слова. Може, розплакалися б утрьох, це помітила присутня Альона Кухаренко – психолог спілки. Наша розумниця знайшла і потрібні теми для подальшого спілкування, і відповідні слова. Спасибі Альоні Володимирівні за підтримку.


Проте проваджала нас Віра Андріївна знову із хусточкою біля очей. Біля неї пурхала янгол-Альона, заспокоювала... Весь час знаходив потрібні слова наш керманич Валерій Петрович Колоша. А як, він афганець, знає ціну і чоловічій дружбі, і бойовому братству, і відношенню до осиротілих матерів...


Минуло кілька днів, на ту подію дивлюсь як би з боку. Зустрілися представниці трьох поколінь. Старших зріднило горе – втрата рідної кровинки, синів. Нехай не зазнають такого щему і болю майбутні мами. І хай пусто буде всім тим, хто розпалює розбрат серед людей.


Жанна Ровна, голова ГО „Родина воїна”