”Ніхто не забутий, ніщо не забуте”

  • Друк
Рейтинг користувача:  / 0
ГіршийКращий 

Колись фронтовий розвідник, кавалер бойових орденів, Дмитро Михайлович Білецький читав вірш: „И будет так, неотвратимо будет. На сцену выйдет в орденах старик - последний на планете фронтовик...” Немає з нами ні Дмитра Михайловича, ні тих сотень тисяч, мільйонів, хто крокував від Сталінграда до Берліна, звільняючи п’яді рідної землі і добивши лютого ворога у його лігві.


76 літ тому вигнали окупантів і з нашого міста. Нам би доземно вклонитися пам’яті тих, хто ціною власного життя приніс свободу і право жити для наших матерів і батьків, а значить, дав шанс і нам прийти у цей світ. Та де там! До монументу «Танк» прийшло зовсім замало мешканців міста. Не на багато більше покладали квіти і до обеліска на Меморіалі пам’яті полеглим у роки війни.


Жвавіше відбувалися заходи на території колишнього бурякорадгоспу. З нагоди річниці визволення біля пам’ятника героям відбувся мітинг. Прибули сюди міський голова Павло Шимко, заступник голови районної ради Віталій Дзюба, священники храмів міста на чолі з Благочинним отцем Віктором. Саме вони розпочали молебень за душі невинно убієнних за Православну віру і Батьківщину.


Павло Миколайович, привітавши присутніх з вікопомною подією, все ж виcловив занепокоєння, що молоде покоління забуває героїв-визволителів. І нагадав:


”Хто забуває своє минуле, той не вартий майбутнього”.


Подякував Юрію Вовкогону, який раніше трудився у бурякорадгоспі, і хоча тепер депутат Фастовецкої сільської ради, вболіває за справи рідного колективу. Практично реанімував ветеранську організацію підприємства.


Поклали вінки і квіти, затрималися біля бронзового солдата. І, мабуть, кожен подумав: «Ніхто не забутий, ніщо не забуте». Інакше і бути не може.

Борис БОБРИШЕВ