30 вересня, у переддень свята – Дня людей похилого віку, зібралися у ресторані “Рушничок” ветерани-за-лізничники. Це свято для них організували рада ветеранів вузла Бахмач, Конотопський терком профспілок, профсоюзні організації залізничних підприємств Бахмача. Святково прикрашений зал, накриті столи, готові до виступу самодіяльні артисти Будинку культури – все це викликало посмішки ветеранів, піднесений настрій. А що може бути кращим за можливість побачитися, поспілкуватися з людьми, яких, можливо, багато років не бачив, згадати свою молодість. “Как молоды мы были, как верно мы любили», - ці слова з пісні згадав, мабуть, чи не кожний. Я, як порівняно “молодий” ще ветеран-енергетик, хочу розповісти про своїх старших подруг-співробітниць: Шпірну Раїсу Олексіївну і Кукліну Марію Василівну. В далекому ще 1966 році вони разом зі своїми чоловіками, теж енергетиками, і малими дітьми, приїхали, щоб взяти участь в електрифікації магістралі Москва-Київ. Жили у вагончиках, терпіли різні побутові негаразди. Але були вже зараховані в штат тягової підстанції і дистанції контактної мережі, які ще будувалися. Працювали, ростили дітей, Раїса Олексіївна ще й заочно вчилася. А скільки було радості, як у листопаді 1967 року в контактну мережу подали струм і в обох напрямках пішли електропоїзди, повезли вантажі потужні електровози! А працівники заселилися в 2 будинки енергетиків. Це була така радість!

 

Хочеться згадати добрим словом трагічно загиблого першого начальника підстанції Матвієнка Євгена Єлисейовича, наших товаришів, що передчасно пішли з життя: Лапу Петра Денисовича та Левчук Ганну Пилипівну. Вічна їм пам’ять...

А свято продовжувалось...Звучали вітання, тости, чудові пісні у виконанні бахмацьких артистів. А як пішли ветерани танцювати! Є ще порох у порохівницях! І найвправнішим у танцях був усіма нами шанований Череватий Олександр Романович.

Хочеться подякувати всім організаторам цього свята, бахмацьким самодіяльникам за чудово проведений вечір.