Пам’ять Перемоги залишається з нами

  • Друк
Рейтинг користувача:  / 0
ГіршийКращий 

Ранок 9 Травня. Не впізнаю рідного міста – воно порожнє, біля монументу «Танк» - жодної людини. Ловлю себе на думці: „Невже „Всі забуті, і все забуто».


Згадалися звичні протягом десятиріч привітання, покладання вінків і квітів під марші духового оркестру, хода багатолюдної колони до Меморіалу Слави, до священного місця - до Вічного вогню. Невже забули, що кожен сажень землі навкруг политий кров’ю, невже зрадимо пам’яті воїнів-визволителів, хто звільняв місто від окупантів у вересні 1943-го, хто від 41-го по 45-ий громив ворогів на всіх фронтах.


З тими невеселими думками подався до Вічного вогню. Тут застав кількох бахмачан з живими квітами у руках, символічно приєднався до гурточку, зважуючи на рекомендовану карантином відстань.


Виявляється, до нас тут уже побували – на кількох гранітних плитах з викарбуваними іменами полеглих хтось уже залишив де тюльпани, де гвоздики, де бузок.


Присутні небагатослівні, не вступаю у розмови і я. Так небагатолюдно День Перемоги не відзначали ніколи. Проте про свято не забули, ожила мобілка – знайомі вітали із 75-річчям знаменної дати. Повертався знову повз «Танк». Тут застав тепер кількох присутніх, а залишені кимось квіти, свідчили, що трохи раніше хтось таки тут вже побував.


Звісно, пандемія вплинула на подію дуже негативно, як і на все наше буття, але оте „Ніхто не забутий, ніщо не забуто» ніхто не відміняв і не скасує.


Борис Бобришев