«Хоспісу» бути
/ 0
- Деталі
- Категорія: Новини міста та району
- Опубліковано: П'ятниця, 26 червня 2020, 21:01
Ключовим питанням попередньої сесії районної ради було створення на Бахмаччині медичного закладу паліативної та хоспісної допомоги громадянам. Цією ідеєю поділився ще рік тому один з найдосвідченіших лікарів району М.П.Шимко, який практично і займався із колективом наданням хоспісної допомоги хворим на туберкульоз протягом кількох років.
Вирішив зустрітися з Миколою Павловичем і продовжити давню розмову.
- Якщо таку допомогу вже надавали, то в чому проблема?
- Давайте, визначимся спочатку з термінами. Хоспіс - це заклад охорони здоров’я, що забезпечує цілодобове надання паліативної допомоги та психологічної, соціальної і духовної підтримки пацієнта і членів його родини. Так, колектив колишнього тубдиспансера після нищівної оптимізації протитуберкульозної служби в Україні все ж надавав згадану допомогу. Але опікувалися лише хворими на сухоти, тобто ураженими туберкульозом.
Бахмацький центр хоспісної допомоги з 1 квітня 2020 року свою діяльність припинив. Можете уявити моральний стан хворих, як дізнались про наслідки такого реформування нашої медицини, вони, практично, залишені на призволяще. Не менш уражені були і медики. Проте не звик здаватися без бою.
Несподівано знайшов впливового союзника, не повірете, це Комітет Міністрів Ради Європи. У своєму заключному документі Комітет, звертаючись до держав-учасниць Наради по організації паліативної допомоги у сучасному світі, вказав на необхідний розвиток паліативної і хоспісної допомоги населенню, як одну з найактуальніших медико-соціальних та гуманітарних проблем суспільства.
- Дійсно, як декларуємо свою прихильність до Європи, то як не дослухатися до таких рекомендацій?
- Практично, такий центр є, залишається лише плідно використати майновий комплекс колишнього диспансера. Ще не втратили робочого стану обладнані параклінічні кабінети, під державною охороною перебуває кімната для збереження наркотичних препаратів, досвідчений колектив ще не деморалізований і готовий хоч зараз надавати хоспісну допомогу.
Питання стоїть ширше: страждають не лише хворі на туберкульоз, потребують хоспісної допомоги помираючі удома наодинці за відсутності необхідного знеболення, без професійного догляду соціальної та психологічної підтримки уражені онкохворі, хворі на ВІЛ/СНІД, цукровий діабет, тяжкі післяінсультні та післяінфарктні та інші термінальні стани. Як їх залишати на призволяще, і де наше християнське милосердя.
- Як прореагував на дану проблему депутатський корпус?
- Ідею організації невідкладної допомоги «Хоспісу» в інтересах багаточисельних важкохворих та помираючих мешканців району сесія підтримала одноголосно. Мій колега, депутат обласної ради VII скликання Олег Петрович Калиняк звернувся з депутатським запитом до Генерального директора КНП «Чернігівський обласний медичний центр соціально значущих та небезпечних хвороб» Миколи Петровича Дейкуна з поханням посприяти справі.
До речі, він же звернув увагу учасників сесії на статтю 32 Закону України «Про місцеве самоврядування України», управління закладами охорони здоров’я, які належать територіальним громадам, або передані їм, а також організація їх матеріально-технічного та фінансового забезпечення є частиною самоврядних повноважень органів рад відповідного рівня. Він наголосив, що органи місцевого самоврядування є самостійними щодо питань управління закладами охорони здоров’я.
Не приховую, задоволений рішенням депутатського корпусу. До того ж, як кажуть, всі ми ходимо під Богом. І як судилося комусь піти у вічність, не позбавимо людину європейського права гідно відійти зі стежини життя.